Інформаційні простори

Усі інформаційні процеси відбуваються не тільки в часі, але й у реальному просторі. Якщо вони включають всі компоненти такого процесу (джерело, сигнал, канал зв’язку і приймач), то їх називають інформаційним простором (наприклад, працюючий телецентр, телевізійний кабель і включений вдома телевізор).

Слід зауважити, що в одному і тому ж реальному просторі може одночасно співіснувати величезна кількість інформаційних просторів, нерідко взаємодіючих і заважають один одному. Це самостійна технічна й організаційна проблема, пов’язана з договірної регламентацією радіочастот від різних джерел в ефірі і з багатьма іншими складнощами. У той же час з одного й того ж технічного (фізичній) каналу зв’язку можлива передача різних сигналів від різних джерел, призначених для різних приймачів.

Якщо функції приймача і передавача поєднані в одному технічному пристрої (наприклад, в телефонному апараті) або розташовані в одному приміщенні, то попеременное або навіть одночасне їх застосування з використанням одного і того ж каналу зв’язку забезпечує можливість двостороннього і навіть багатостороннього зв’язку між абонентами. При цьому фізичні канали залишаються тими ж, але напрямок проходять по них сигналів змінюється на протилежне.

Нерідко виникає необхідність попередити загасання сигналів в протяжних каналах зв’язку або перенаправити їх до інших приймачів. Для цього використовуються спеціальні проміжні пристрої, звані ретрансляторами. До речі, таким ретранслятором є і надомна телевізійна “тарілка”. Самостійною проблемою при передачі прямолінійно поширюються електромагнітних сигналів на великі відстані стає кривизна поверхні Землі. Це завдання успішно вирішують спеціалізовані супутники зв’язку, дислоковані на навколоземних орбітах в якості тих же ретрансляторів.

Слід зауважити, що чималому самостійної технічної та інформаційної проблемою є пошук приймачем потрібних йому сигналів і виділення їх з “загальної купи”. Згадайте багаторічну міжнародну програму SETI, призначену для пошуку сигналів від позаземних цивілізацій. Аналогічне завдання повсякденно і, можна сказати, постійно вирішує найдосконаліший приймач – людська голова. Активний пошук потрібних сигналів, виділення їх з маси інших і відбір сигналів, що несуть

необхідну (неважливо для чого) інформацію, є однією з найважливіших функцій головного мозку. Причому не тільки людини, а й усіх тварин, що володіють мозком.

В рамках даної книги немає необхідності докладніше говорити про технічні і змістовних аспектах передачі інформації з каналів зв’язку (наприклад, класичну роботу К. Шеннона). Хочу тільки підкреслити, що безліч найрізноманітніших інформаційних просторів, поряд з універсальністю, отримали і продовжують отримувати свою спеціалізацію.

Однією з перспективних і успішно використовуваних форм організації інформаційних просторів є інформаційна мережа. Її створення стало можливим тільки з використанням сучасних комп’ютерних технологій, де ПК виступає як і приймача, і передавача інформації, а канали зв’язку з безліччю ретрансляторів охоплюють всю Землю в якості глобальної мережі Інтернет.

Не так давно була розроблена спеціалізована інформаційна мережа для взаємозв’язку ЛПУ та органів охорони здоров’я, а також ЛПУ між собою – MedNet. Незважаючи на те що MedNet була рекомендована майже в директивному порядку, прижилася вона не всюди, проте на деяких територіях нею успішно користуються і цілком задоволені.

Одним з важливих напрямів використання інформаційних мереж у професійній клінічної діяльності є так звана телемедицина.

Однак закінчити цю главу я хочу дещо несподівано. Високий рівень інформатизації та його технічна забезпеченість є в сьогоднішньому світі одним з найважливіших факторів обороноздатності кожної країни, поряд з її озброєнням.

Посилання на основну публікацію