Властивості нобелію

Нобелій [Nobelium; по імені швед, інженера А. Нобеля (A. Nobel), засновника фонду міжнародних (нобелівських) премій], No – штучно отриманий радіоактивний хім. елемент; ат. н. 102; відноситься до актиноїдів. Назва запропоновано групою амер., Англ. і швед, учених, які повідомили (1957) про синтез ізотопу 102-го елемента з масовим числом 253 або 251 і періодом напіврозпаду близько 10 сек.

Перевірка амер. вченими (А. Гиорсо та ін.) в Берклі (США) і радянськими фізиками (Г. Н. Флерова і ін.) в Дубні (СРСР) показала помилковість цього повідомлення. Правильні дані про сто другий елементі і його хім. св-вах були отримані (1963-66) в Дубні Г. Н. Флерова і його співробітниками, к-які запропонували для 102-го елемента назву «Жоліотій» (по імені франц. вченого Ф. Жоліо-Кюрі).

Відомі дев`ять ізотопів нобелій з масовими числами 251-259 і періодами напіврозпаду відповідно 0,8 ± ± 0,3; 4,5 ± 1,5; 95 ± 10; 65 ± 15; 180 ± 20; 3,7 ± 0,5; 23 ± 2; 0,0012 сек (спонтанне ділення) і 1,5 ± ± 0,5 ч. Найбільш довгоживучий ізотоп отриманий (1970) в Ок-Ріджі (США) при опроміненні ізотопу 248Сm прискореними іонами важкого 18О.

Інші ізотопи (з масовими числами від 251 до 258) утворюються в микроколичествах (сотні атомів) при опроміненні урану, плутонію, америцію і кюрія прискореними іонами вуглецю, азоту, кисню і неону. За хімічними властивостями нобелій близький до ферми і каліфорнію. Хлорид нобелій мало летючий, у водних розчинах найбільш стійка ступінь окислення +2, дією сильних окислювачів можна отримати No3 + але не вище.

Посилання на основну публікацію