Властивості берклію

Берклій [Berkelium; від назв. міста Берклі (Berkeley) в США], Беркелієв, Вk – штучно отриманий радіоактивний хім. елемент; ат. н. 97; відноситься до актиноїдів. Найбільш стійка ступінь окислення Б. у водних розчинах +3, проте, на відміну від ін. Трансплутонієві елементів, легко окислюється до ступеня +4, що використовують при його відділенні.

Вперше берклій синтезований і ідентифікований в 1949 американський вченими С. Томпсоном, А. Гиорсо і Г. Сиборгом у вигляді ізотопу 243Вк, к-рий утворюється при опроміненні мішені з ізотопу 241Ат альфа-частками. Стабільних ізотопів не має. Відомо дев`ять ізотопів Б. з масовими числами від 243 до 251. Найбільш довгоживучі радіоактивний ізотоп 247Вk і бетарадіоактівний ізотоп 249Вk з періодами напіврозпаду відповідно +1380 і 314 днів.

Єдиним ізотопом, к-рий вдається отримувати у вагових кількостях в. ядерних реакторах при тривалому (протягом декількох років) опроміненні плутонію нейтронами, є ізотоп 249Вk. Ізотоп 247Вk отримують при опроміненні кюріевих мішеней прискореними альфа-частками. Металевий берклій існує у двох модифікаціях: гранецентрованою кубічної структурою з періодом решітки а0 = 4,997 ± 0,004 А і подвійний гексагональної структурі щільної упаковки, подібній структурі альфа-лантану, з періодами решітки a0 = 3,416 ± 0,003 А і c0 = 11,069 ± 0,007 А. Т -ра- плавлення Б. 986 ± 25 ° С. Ізотопи берклій застосовують для дослідних робіт в області ядерної фізики.

Посилання на основну публікацію