Валентність і хімічний аналіз

Валентність – здатність атомів хімічних елементів вступати в хімічні сполуки з атомами інших елементів. Іншими словами, це здатність атома утворювати певне число хімічних зв’язків з іншими атомами.

З латині слово «валентність» перекладається як «сила, здатність». Дуже вірна назва, правда?

Поняття «валентність» – одне з основних в хімії. Було введено ще до того, як вченим стало відомо будова атома (в далекому 1853). Тому в міру вивчення будови атома пережило деякі зміни.

Так, з погляду електронної теорії валентність безпосередньо пов’язана з числом зовнішніх електронів атома елемента. Це означає, що під «валентністю» мають на увазі число електронних пар, якими атом пов’язаний з іншими атомами.

Знаючи це, вчені змогли описати природу хімічного зв’язку. Вона полягає в тому, що пара атомів речовини ділить між собою пару валентних електронів.

Ви запитаєте, як же хіміки 19 століття змогли описати валентність ще тоді, коли вважали, що дрібніше атома частинок не буває? Не можна сказати, що це було так вже просто – вони спиралися на хімічний аналіз.

Шляхом хімічного аналізу вчені минулого визначали склад хімічної сполуки: скільки атомів різних елементів міститься в молекулі даної речовини. Для цього потрібно було визначити, яка точна маса кожного елемента в зразку чистого (без домішок) речовини.

Правда, метод цей не без вад. Тому що визначити подібним чином валентність елемента можна тільки в його простому з’єднанні із завжди одновалентним воднем (гідрид) або завжди двовалентних киснем (оксид). Приміром, валентність азоту в NH3 – III, оскільки один атом водню пов’язаний з трьома атомами азоту. А валентність вуглецю в метані (СН4), за тим же принципом, – IV.

Цей метод для визначення валентності годиться тільки для простих речовин. А ось в кислотах таким чином ми можемо тільки визначити валентність з’єднань начебто кислотних залишків, але не всіх елементів (крім відомої нам валентності водню) окремо.

Як ви вже звернули увагу, позначається валентність римськими цифрами.

Валентність і кислоти

Оскільки валентність водню залишається незмінною і добре вам відома, ви легко зможете визначити і валентність кислотного залишку. Так, наприклад, в H2SO3 валентність SO3 – I, в HСlO3 валентність СlO3 – I.

Аналогчіним чином, якщо відома валентність кислотного залишку, нескладно записати правильну формулу кислоти: NO2 (I) – HNO2, S4O6 (II) – H2 S4O6.

Посилання на основну публікацію