При реакції металу з сірководнем утворюються сульфіди відповідного металу. Як і сірководень, сульфіди також є відновниками, які можуть окислюватися не тільки сильними реагентами (H2SO4, HCl), але і слабкими (SO3, H2SO3), а також іонами тривалентного заліза:
2FeCl3 + H2S = 2FeCl2 + S+ 2HCl.
При взаємодії H2S з підставами, основними оксидами або лугами, утворюються сульфіди (кислі і середні). Більшість сульфідів погано розчинні або нерозчинні у воді, (крім сульфідів лужних і лужно-земельних металів, а також амонію).
При пропусканні сірководню через розчин Pb(NO3)2 (нітрат барію), утворюється чорний осад:
Pb(NO3)2 + H2S = PbS + 2HNO3.
Ця реакція є якісною на іони сульфідів.
Сульфіди піддаються гідролізу, т. к. сірководнева кислота є 2х основний:
H2S ⇆ H+ + HS-,
HS- ⇆ H+ + S2-,
Крім сульфідів велике значення в хімії грають полісульфіди. Серед них найбільш вивчені полісульфіди лужних металів і амонію:
K2S + S= K2S2.
Дисульфід заліза (II) являє собою кристали жовтого кольору і зустрічається в природі – сірчаний колчедан, або пірит.
У лабораторії його отримують:
2FeCl3 + 2H2S = FeS2 + Fecl 2 + 4HCl,
Необхідно пам’ятати, що валентність сірки в сульфидах і дисульфидах дорівнює II, а ступені окиснення різні: в сульфидах – -2, а в дисульфидах – -1.