По відношенню до води речовини діляться на розчинні в ній і нерозчинні. Речовини, які вода розчиняє, утворюють з нею однорідну суміш, т. Е. У воді не можна побачити окремі частки або шари речовини. Нерозчинні у воді речовини плавають в ній у вигляді частинок, або шарів рідини, або осідають на дно.
Таким чином, розчини – це однорідні суміші речовин.
Розчинні речовини під дією полярних молекул води розпадаються на дуже дрібні частинки. До розчинним речовин відноситься цукор (C12H22O11), сіль (NaCl), мідний купорос (CuSO4 * 5H2O), перманганат калію (KMnO4) та ін.
Водні розчини можуть бути як безбарвними, так і пофарбованими. Однак вони завжди прозорі.
З іншого боку, розчин – це не обов’язково суміш води з іншими речовинами. Розчини бувають і безводними. Наприклад, сплави металів, суміші різних газів та інших. Тому розчини бувають не тільки рідкими, але й твердими і газоподібними. При цьому в розчині розчинником вважається речовина, яка знаходиться в надлишку і в тому ж агрегатному стані, що й сам розчин. Серед рідких розчинів, крім водних, бувають спиртові, гасові та ін.
Розчини бувають розбавлені і концентровані. У розведених розчинах по відношенню до розчинника розчиненої речовини мало; в концентрованих розчинах його багато.
При утворенні розчинів може поглинатися і виділятися теплота. Наприклад, при розчиненні у воді сірчаної кислоти температура сильно підвищується. Це говорить про те, що освіта розчину не розглядається як хімічна реакція, якась взаємодія між молекулами відбувається. Водні розчини киплять при більш високій температурі, а замерзають при більш низькій. Все це говорить про те, що розчинення речовин слід відносити до фізико-хімічних явищ.
Loading...
