Похідні вуглеводнів і найпростіших гетероциклічних сполук

Від основних речовин кожного ряду, тобто від вуглеводнів і найпростіших гетероциклічних сполук, можуть бути виведені різні класи похідних, що характеризуються тими атомами або радикалами, які заміщають в основних речовинах атоми водню.

Наявність у молекулі тих чи інших атомів і радикалів (крім вуглеводневих) визначає цілий ряд типових властивостей сполук цих класів.

З найважливіших класів похідних вуглеводнів вкажемо тут наступні:

  1. Галоїдні похідні, які можна представити як вуглеводні, в яких один або кілька атомів водню, заміщені на атоми галоїда. Відповідно до цього розрізняють фтористі, хлористі, бромисті і йодисті органічні сполуки.
  2. Спирти (алкоголі), містять в молекулі гідроксільну групу -О -Н, пов’язану з вуглеводневим радикалом.
  3. Прості ефіри містять кисень, пов’язаний з двома вуглеводневими радикалами.
  4. Альдегіди і кетони містять в молекулі двоатомні групи> С = О, звані карбонільними групами або радикалами карбонілами. У альдегідах карбоніл з’єднаний  атомом водню і з вуглеводневим радикалом, так що виходить одноатомна группа звана альдегідною групою. У кетонах карбоніл з’єднаний з двома вуглецевими радикалами.
  5. Органічні (карбонові) кислоти містять в молекулі карбоксильну групу (радикал карбоксил), що представляє собою поєднання карбонільної і гідроксильної груп.
  6. Похідні, що містять сірку. З цього класу можна відзначити:
  • тіоспирти, або меркаптани, що містять групи -S- Н;
  • тіоефіри загальної формули R- S -R (де R – вуглеводневий радикал);
  • сульфокислоти, які містять одноатомний радикал сульфоксіл – SO2 -ОН.

      7. Похідні, що містять у функціональній групі один атом азоту. Найважливіші з них:

  • первинні, вторинні і третинні аміни, що містять радикали – NH2 (аміногрупа),> NH (іміногрупи) і N (нітрілогрупа). У амінах атоми азоту з’єднані відповідно з одним, двома і трьома атомами вуглецю;
  • нітрили, або ціанисті сполуки, що містять одноатомний радикал ціан.

      8. Похідні, що містять у функціональній групі атом азоту, пов’язаний з киснем. Найбільш важливі з них:

  • нітросполуки, містять радикал – NO2 (нітрогрупа);
  • нітрозоз’єднання, що містять групу – N = О (нітрозогрупа).

     9. Фосфіни, арсини, стибин і вісмутіни являють собою сполуки, побудовані аналогічно амінів. Можуть існувати сполуки, що містять групи – РН2,> РН і>          Р- (первинні, вторинні і третинні фосфіни). Так само побудовані арсини, що містять залишки молекули AsHa, стибин, що містять залишки молекули            SbH3, вісмутин, що містять залишки молекули BiH3.

    10. Сполуки, що містять два пов’язаних між собою атома азоту. Сюди відноситься кілька важливих класів органічних сполук:

  • органічні гідразини, що містять несиметричні залишки молекули гідразину NH2 – NH2, а саме, залишки – NH- NH2 або> N- NH2 (якщо цей залишок з’єднаний з двома вуглеводневими радикалами). Сполуки, в яких група = N- NH2 пов’язана з одним вуглеводневим радикалом, називаються гідразонами; сполуки, в яких група – N- N- пов’язана з двома двовалентними вуглеводневими радикалами, називаються Азино;
  • гідразоз’єднання, містять симетричні залишки – NH- NH- або> N- N <;
  • азосполуки, містять радикал – N = N- (азогруп), пов’язаний з двома вуглеводневими радикалами; їх будова виражається формулою R- N = N- R;
  • діазоз’єднання, в яких азогрупа – N = N- одночасно пов’язана з одним вуглеводневим залишком з одного боку і з невуглецевим атомом – з іншого, наприклад, як у з’єднанні С6Н5 – N = N- SO3Na.
Посилання на основну публікацію