Основні механізми перебігу реакцій

У попередньому параграфі ми привели класифікацію реакцій в органічній хімії за ознакою структурних змін, що відбуваються в молекулі субстрату. Але ж реагент також є повноправним учасником реакції, і було б несправедливим зовсім ігнорувати його в типології реакційних процесів. Для «відновлення справедливості» хімічні реакції в органічній хімії класифікують також за природою реагенту, точніше, по типу проміжно утворюються реакційних частинок.

У відповідності з даним ознакою розрізняють радикальні, нуклеофільниє і електрофільні процеси.

Якщо врахувати, що активними частинками в даному процесі є атоми хлору Сl і вуглеводневі радикали типу СН3, то галогенирование алканів відноситься до реакцій радикального заміщення.

Активним реагентом в даному випадку виступають катіони водню Н +, а вони, як ми тільки що з’ясували, є електрофільними частинками. Отже, реакція гідрогалогенірованіе алкенів – це реакція електрофільного приєднання.

Активної частинкою в даному випадку є гідроксид-іони ОН-, що мають нуклеофільний характер. Значить, наведену реакцію слід віднести до реакцій нуклеофільного заміщення.

Будь-яка хімічна реакція протікає через утворення проміжних продуктів, проходить певні стадії перетворення вихідних речовин в продукти. Послідовність цих стадій називають механізмом хімічної реакції. Різних механізмів реакцій в органічній хімії досить багато. Найважливішими з них є механізми реакцій:

радикального, нуклеофільного і електрофільного заміщення;
радикального, нуклеофільного і електрофільного приєднання.
Механізми реакцій позначають буквами латинського алфавіту, наприклад SN, АЕ, SR. Перша буква говорить про характер реакції за ознакою структурних змін в молекулі субстрату: S (від англ. Substitution) – заміщення, А (від англ. Addition) – приєднання. Підрядковий індекс вказує на природу реагенту, під впливом якого відбувається реакція: N – нуклеофільниє, Е – електрофільні, R – радикальні реакції.

Більш детально деякі з цих механізмів ми розберемо при вивченні класів органічних речовин.

Посилання на основну публікацію