Метод молекулярних орбіталей (метод МО)

Відмінність цього методу від методу електронних пар полягає в тому, що в ньому використовуються не хвильові функції, що описують електронні пари, а хвильові функції одного електрона в полі всіх ядер і інших електронів. Електрони молекули розміщуються за відповідними одноелектронне рівням з урахуванням принципу Паулі, тобто на одній молекулярної орбіті може перебувати не більше двох електронів, причому їхні спини повинні бути протилежними.

Для молекулярних орбіт характерно те, що відповідальні їм функції є багатоцентровими (у простому випадку – двухцентровие), а не одноцентровую, як для атомних орбіт.

Хоча додаток методу МО до багатоатомним молекулам пов’язано з певними труднощами, в цьому відношенні вже зараз досягнуті серйозні успіхи. Для великої кількості молекул отримані характеристики ? – електронних систем: повні енергії ? – електронів, енергії окремих молекулярних орбіт, енергії збудження і т. д.

Метод молекулярних орбіт успішно застосовується для отримання картини розподілу ? – електронної густини в молекулі. В даний час для багатьох молекул розраховані так звані молекулярні діаграми, в яких зазначаються електронні, або ефективні, заряди, що характеризують відносну величину електронної щільності навколо даного атома, кратності зв’язків та індекси вільної валентності атомів, що відображають ступінь їх ненасиченості. На наведених нижче молекулярних діаграмах толуолу, пропілену, аніліну і хлорбензолу вказані значення електронної густини у атомів вуглецю, азоту, хлору.

Посилання на основну публікацію