Кераміка

З алюмосилікатів особливо важлива біла глина – каолін, що є основою для отримання фарфору та фаянсу. Виробництво порцеляни – надзвичайно древня галузь господарства. Родина порцеляни – Китай. У Росії фарфор був отриманий вперше в XVIIIв. Д, І. Виноградовим.

Сировиною для отримання порцеляни й фаянсу, крім каоліну, служать пісок і вода. Суміш каоліну, піску і води піддають ретельному тонкому розмелу в кульових млинах, потім відфільтровують надлишок води і добре вимішати пластичну масу направляють на формування виробів. Після формування вироби піддають сушці і випалу в тунельних печах безперервної дії, де їх спочатку розігрівають, потім обпалюють і, нарешті, охолоджують. Після цього вироби проходять подальшу обробку – покриття глазур’ю, нанесення малюнка керамічними фарбами. Після кожної стадії вироби обпалюють. У результаті фарфор виходить білим, гладеньким. У тонких шарах він просвічує. Фаянс порист і не просвічує.

З червоної глини формують цеглини, черепицю, глиняний посуд, керамічні кільця для насадки в поглинальних і промивних вежах різних хімічних виробництв, квіткові горщики. Їх також обпалюють, щоб вони не розм’якшувалися водою, стали механічно міцними.

Посилання на основну публікацію