Звідки до нас прийшла географія?

У наші дні кожна людина знає, що таке географія і чим вона займається. Тому що про це він дізнається з раннього дитинства за партою на уроках в школі. Він знає, що планета, на якій ми живемо називається Земля, а ми – земляни. Планета наша має форму кулі і обертається навколо Сонця. Сонячне світло і тепло є головними джерелами життя на Землі як для рослин і тварин, так і для самої людини.

Тепер важко собі уявити, що до знання цих простих істин людина йшла довгі тисячоліття, спостерігаючи, експериментуючи, осягаючи таємниці природи. Так здійснювалися найголовніші людські відкриття.

Йшов час. Люди винайшли писемність. Потрібно було передавати накопичений досвід новим поколінням. Вони стали робити записи про те, що бачили і про що чули під час подорожей. Але головне – як би в додаток до записів мандрівники схематично зображували на папері свій шлях. Ця потреба виникла по асоціації з геометрією. Потрібно було розраховувати відстані.

Перші такі замальовки виникли в Стародавньому Вавилоні. Вони і були прототипами майбутніх географічних карт. Але найбільшого розвитку це заняття досягло в Стародавній Греції. Найдавніша географічна карта була складена саме там близько 550 року до Р. X. ионийским натурфілософом Анаксимандром. Трохи пізніше карту Землі склав Гекатей. Карта Перської царства була виготовлена ​​за наказом царя Дарія I. Створенню карти Анаксимандром передувало відкриття земель древніми греками, які захопили узбережжі Середземного моря і колонізували народи, які там проживали. Завдяки цьому і були встановлені зв’язки з Перською царством. А через нього і з Індією.

Праця Гекатея з Мілета «Опис Землі» теж грунтувався на ці відкриття. Правда, за винятком карти все його опису присвячені народам, які жили на цих нових просторах.

Деякий подальший прогрес у розвитку географії пов’язаний з ім’ям давньогрецького вченого – Евдокса Кнідського. Користуючись вченням пар- Меніді про зонах, він по нахилу сонячних променів в різних точках Землі встановив кілька різних кліматів. Евдокс Кнідський належить також перша спроба провести розрахунок розмірів Землі. При цьому він виходив з висловленого Парменидом припущення про її кулястості. Як і більшість географів, він помістив населену Землю на північ від екватора, а Африку представляв тягнеться до південної півкулі.

Стародавні вчені обговорювали і ще одну цікаву тему: чи охоплює Океан Землю або, навпаки, Земля оточує Океан. Прихильником першого положення був серед інших і Аристотель. Він, наприклад, за своїми уявленнями склав карту
світу і на ній помилково відділив Іспанію від Індії лише вузенькою смужкою моря. Кілька століть тому ця карта надихнула Колумба на пошук за Падни шляху до Індії і відкриття Америки

Нового збагачення знань з географії сприяли походи Олександра Македонського на схід, а також плавання давньогрецького мандрівника Пифея на північ і північний захід сучасної Європи. Це розширило уявлення греків про горизонті. Тепер він відсовувався до Індії на сході і до Норвегії на північному заході. Ератосфен (3 ст. До Р. X.) узагальнив всі ці нові дані і створив сам термін «Географія», що в перекладі з давньогрецької означає «землеописание, відомості про Землю». Він же заклав початку наукової географії. При цьому Ератосфен вважав, що її завданням є і повинна залишатися розробка карт. Вона ставилася на перше місце в його науці. І тільки на другому знаходилося літературний опис.

Посилання на основну публікацію