Зусилля по об’єднанню словенських земель

Революція 1848 року в Австрійській імперії сколихнула суспільно-політичну активність усіх верств населення словенських земель. На її початковому етапі в словенському національному русі почали політично оформлятися два крила – ліберальне і консервативне. Лібералами була створена перша словенська політична програма – «Об’єднана Словенія», що визначила на багато десятиліть основні завдання словенського національного руху. Вона передбачала політичне об’єднання словенських земель (Крайни, частини Штирії, Примор’я і Карінтії) в одну адміністративно-політичну одиницю «Словенію» з місцевим законодавчим зборами, надання словенському мови в Словенії тих же прав, які німецьку мову мав у німецьких областях, створення в Любляні університету, включення Словенії до складу Австрійської імперії, а не Німеччині.

На другому етапі революції (червень – жовтень 1848 роки) посилилися австрославістскіе і югославістскіе настрої серед словенських діячів. Словенські ліберали підтримали розроблену чехами австрофедералістскую програму. Вершиною розвитку національно-політичної думки словенців в 1848 році стала висунута М. Маяр програма освіти слов’янської федерації в рамках Австрійської імперії. Об’єднана Словенія мислилася як складова частина цієї федерації. У період наступу реакції посилилася консервативна спрямованість в словенському національному русі. Більшість національних діячів поступово відмовилися від ідеї «Об’єднаної Словенії», замінивши її більш реальним і помірним вимогою національного рівноправності.

У 1867 році, після утворення Австро-Угорської імперії, словенські землі увійшли в австрійську частину імперії. Ідея об’єднання словенських земель залишалася основною темою національного порядку денного протягом наступних 60 років.

Посилання на основну публікацію