Зовнішні впливи на формування політичних інститутів Вірменії

Процес формування політичних інститутів у Вірменії історично проходив під сильним впливом ззовні, оскільки склалася нація до самого останнього за історичними мірками часу не володіла суверенної державністю. Оскільки Вірменія стала незалежною державою лише в 1991 році, раніше політичні інститути формувалися і функціонували при безпосередній участі зовнішніх по відношенню до нації сил (наприклад, Персії, Російської імперії, СРСР). Починаючи з 1991 року в країні йде процес трансформації політичної системи, який на початковому етапі відбувався в умовах «заперечення», тобто модель нового суспільного і політичного устрою протиставлялася старої, радянської.

У конституції Вірменії, яка запозичила деякі положення конституції Франції (особливо в частині повноважень президента), відзначається відданість цінностям демократії. Подальше вдосконалення політичних інститутів відбувається не без деякого зовнішнього тиску, головним чином з боку Ради Європи. Втім, політична система Вірменії в силу історично сформованих факторів традиційно відкидає насильницьке, що не відповідає національним інтересам «нав’язування» будь-якої політичної моделі, так як керівники держави високо цінують ідею суверенної і сильної вірменської держави, причому в більш широких межах, ніж нинішня Вірменія. Цією метою можуть виправдовуватися дії влади, які не сприяють демократичним перетворенням).

У формуванні політичних інститутів сучасної Вірменії і функціонуванні вірменської держави проявляється ще одне джерело зовнішнього впливу – вірменська діаспора за кордоном. Вірмени є розсіяною нацією. Крім Туреччини, Ірану, інших близькосхідних країн, великі діаспори вірмен знаходяться в Росії, Казахстані, ряді західноєвропейських країн, зокрема у Франції, США, Канаді. Їх вплив є суттєвим, воно послаблювало можливі санкції щодо Вірменії з боку інших держав під час вірмено-азербайджанського конфлікту. Зусилля вірменської діаспори неодноразово приносили результати. Її лобісти в Конгресі США в 1992 році добилися прийняття положення про заборону будь-негуманітарної допомоги Азербайджану до тих пір, поки він не зробить «доказові кроки» щодо припинення блокади Вірменії. У 1993 році США виділили Вірменії 195 мільйонів доларів в якості допомоги (Вірменія стояла на другому місці – після Росії – в списку одержувачів допомоги серед усіх пострадянських держав); Азербайджан отримав в той же період 30 мільйонів доларів. Проармянскую позицію, в тому числі і під впливом діаспори, займала в 1990-х роках. Франція. Звідси заяви офіційних представників країни про необхідність вибачень Туреччини за геноцид вірмен в 1915 році.

Посилання на основну публікацію