Зовнішні впливи на формування і функціонування політичних інститутів Молдови

В силу чинників географічного та історичного характеру політичне і соціально-економічний розвиток Молдавії проходило при значних впливах ззовні (аж до прямого зовнішнього контролю), джерелами яких були сильніші в військово-політичному відношенні держави, в тому числі Османська імперія (XVI-XVIII століттях) , Австрія, Російська імперія і СРСР (XIX-XX століттях).

Рух Молдавії до незалежності і демократичної політичної системи почалося в кінці 1980-х років з заперечення націоналістичними силами, в тому числі орієнтувалися на Румунію, старої політичної системи і завершилося виходом з СРСР. Цей процес супроводжувався дестабілізацією суспільно-політичної обстановки, міжнаціональними чварами і фактичним відділенням Придністров’я в ході збройного конфлікту. У міру розвитку політичної системи стало очевидно, що популярність ідеї реінтеграції з Румунією переоцінена. У березні 1994 року відбувся всенародний референдум, на який було винесено питання про збереження незалежності Республіки Молдова. За побудову суверенної незалежної держави висловилися понад 95% тих, хто проголосував (при явці близько 75% зареєстрованих виборців). Політична еліта країни в середині 1990-х років взяла курс на створення самостійної демократичної держави. Зміцненню демократичних інститутів та верховенства права, просування до більш високих стандартів дотримання прав і свобод людини сприяло членство Молдавії в міжнародних організаціях (наприклад, виконуючи зобов’язання перед Радою Європи, Молдова скасувала смертну кару). Економічні перетворення в країні в 1990-х роках проводилися за фінансової та консалтингової підтримки міжнародних організацій. Так, відновлення фінансування з боку Світового банку в 2002 році стало можливим після прийняття нового цивільного кодексу.

Молдавія проводить політику дистанціювання від Росії та структур СНД в розрахунку на те, що інтеграція в європейські структури захистить країну від будь-якого можливого впливу Росії, позиція якої, на думку молдавських і закордонних політиків, ускладнює процес об’єднання країни. У 2005 році молдавське керівництво відхилило узгоджений раніше сторонами конфлікту російський план (відомий як «план Козака») врегулювання придністровського конфлікту, заснований на впровадженні федеративних (конфедеративних) інститутів (наприклад, двопалатного парламенту, законодавчого закріплення статусу автономних складових частин і принципу широкої децентралізації в управлінні і так далі), і стало орієнтуватися на так званий «план Ющенка» ( «врегулювання через демократизацію»), підтримуваний європейськими країнами і організаціями.

Молдавія і ЄС підписали на початку 2005 році План дій, який встановив стратегічні цілі співробітництва між сторонами, які включають гармонізацію деяких областей законодавства для виконання європейських стандартів і норм. На думку представників ЄС, може знадобитися 10-15 років (на викорінення корупції, розвиток економіки та інфраструктури тощо), перш ніж між ЄС і Молдовою почнуться переговори про приєднання останньої до ЄС.

Посилання на основну публікацію