Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Швеції

У другій половині XX століття в Швеції не було зафіксовано спроб неконституційної зміни влади або державних переворотів. Разом з тим в лютому 1986 шведське суспільство потрясло вбивство прем’єр-міністра країни Улофа Пальме, який був застрелений на центральній вулиці Стокгольма, а у вересні 2003 року – вбивство міністра закордонних справ Анни Лінд (вона була зарізана в одному з магазинів столиці Швеції).

Сепаратистські і антиурядові руху відсутні.

Територіальні претензії з боку іноземних держав відсутні.

Уряд Швеції оцінює рівень терористичної загрози в країні як низький, проте виділяє значні кошти на боротьбу з тероризмом як всередині країни, так і за її межами, в першу чергу в рамках Спільної зовнішньої політики і політики безпеки ЄС. Щодо регулярно надходить інформація про те, що в Швеції заморожені рахунки тієї чи іншої особи (або організації), підозрюваного в терористичній діяльності. Найбільш серйозною проблемою, з якою стикається Швеція, є надання статусу політичних біженців особам, які часто мають зв’язки з міжнародними терористичними організаціями і продовжують свою протиправну діяльність з території шведського держави.

У 2000-2009 роках в країні було скоєно кілька терористичних актів, метою яких переважно були дипломатичні представництва іноземних держав, проте жодна з атак не спричинила за собою людських жертв.

У грудні 2005 року організація «Джихад в Швеції», яка заявляє про свої зв’язки з «Аль-Каїдою», здійснила спробу підпалу виборчої дільниці, організованого в Стокгольмі для участі громадян Іраку, які проживають в Швеції, в виборах в іракський парламент. У 2006 році суд засудив трьох організаторів підпалу до двох і трьох років ув’язнення, проте згодом тюремні терміни були трохи скорочені.

Новітня історія Швеції знає і терористичні акти, що мають внутрішньополітичний або кримінальний аспект, але жоден з них не привів до загибелі людей або помітного матеріальних збитків.

Держави Північної Європи традиційно демонструють виключно високий рівень законності і відповідальності влади перед суспільством. Рівень корупції в Швеції незмінно оцінюється міжнародними неурядовими організаціями як один з найнижчих в світі.

Дослідження «Глобальний барометр корупції – 2007», підготовлене міжнародною неурядовою організацією «Трансперенсі Інтернешнл» (Transparency International), показує, які сфери соціального життя в країні, на думку громадян, в найбільшій мірі схильні до корупції. У Швеції найбільш корумпованими населення вважало політичні партії (3,2 бала за 5-бальною шкалою, де 5 – максимальний рівень корумпованості); ЗМІ (3,2); приватний бізнес і релігійні організації (по 3,1). Найменш корумпованими громадяни вважають податкові органи (1,9 бала) і систему освіти (2,1).

У 2006-2007 роках в Швеції в корупції були запідозрені король і міністр закордонних справ. Король Карл XVI Густав нібито погодився стати обличчям рекламної кампанії яхто-будівельної верфі після того, як отримав можливість купити катер вартістю в 1 мільйон доларів США за 100 тисяч доларів. Розслідування було розпочато і з питання про законність продажу міністром закордонних справ Карлом Більдтом належали йому акцій інвестиційного товариства «Схід Нафта». Разом з тим ці два випадки не можуть серйозно підірвати репутацію Швеції як одного з найбільш благополучних в корупційному плані держав світу.

Шведський уряд не вважає рівень імміграції надмірною, і політика держави полягає в збереженні існуючого припливу іноземних громадян (особливо висококваліфікованих працівників) і їх повноцінному включенні в шведське суспільство. Відносно еміграції шведський уряд дотримується політики невтручання і не прагне вплинути на рішення тих, хто виїхав громадян повернутися до Швеції.

Швеція не стикається із загрозою скорочення чисельності населення: згідно з доповіддю ПРООН «Про розвиток людини 2007/2008», в 2005-2015 роках прогнозується позитивний щорічний приріст населення, який складе 0,4%.

Посилання на основну публікацію