Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Сербії

17 лютого 2008 року Тимчасові органи самоврядування Косово в односторонньому порядку проголосила незалежність краю. 18 лютого незалежність Косово була визнана США, Великобританією, Німеччиною, Францією та ін. До кінця 2008 року незалежність Косово від Сербії визнали 43 з 192 держав – членів ООН (дане рішення суперечить резолюції Ради Безпеки ООН № 1244, яка підтверджує територіальну цілісність Сербії).

У громадській думці Сербії існує настороженість щодо можливості повторення «косовського» сценарію в інших частинах країни, наприклад в Південній Сербії або в Санджаку. Прикладом легального відділення в новітній історії країни можна вважати вихід Чорногорії з державного співтовариства з Сербією відповідно до його установчим договором. Але після цієї події багато хто став побоюватися подальшого розпаду, зокрема – мирного відокремлення Воєводини від Сербії.

У 1990 – початку 2000-х роках основним джерелом терористичної загрози в Сербії були албанські сепаратисти в Косово і Південної Сербії. Нападам піддавалися не тільки озброєні і поліцейські сили, а й сербське цивільне населення.

Серед найбільш гучних терористичних актів останніх років – вбивства прем’єр-міністра Сербії Зорана Джинджича в 2003 році, а також відомого мафіозі і політичного діяча Желько Ражнятовіча ( «Аркана») в 2000 році.

Експертні дані свідчать про досить високий рівень корупції в країні.

Дослідження «Глобальний барометр корупції – 2007», підготовлене міжнародною неурядовою організацією «Трансперенсі Інтернешнл» (Transparency International), показує, які сфери соціального життя в країні, на думку громадян, в найбільшій мірі схильні до корупції. У Сербії найбільш корумпованими населення вважало політичні партії (4,0 бала за 5-бальною шкалою, де 5 – максимальний рівень корумпованості); судову систему і систему охорони здоров’я (3,8). Найменш корумпованими громадяни вважають комунальні служби, релігійні організації (2,6 бала); реєструють і ліцензуючі органи (2,7).

Сербія стикається із загрозою скорочення чисельності населення.

Згідно з офіційною позицією Сербії, імміграція не становить загрози для країни – уряд підтримує загальний рівень імміграції та вживає заходів для збільшення темпів залучення кваліфікованої робочої сили.

Еміграція ж, навпаки, сприймається як проблема: уряд прагне знизити рівень еміграції і стимулювати повернення співвітчизників. Загальна чисельність мігрантів – 512 тисяч чоловік (за даними ООН на жовтень 2006 року).

Посилання на основну публікацію