Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Португалії

24 квітня 1974 року в результаті військового перевороту був повалений авторитарний режим Салазара – Каєтану. У наступні роки спроб неконституційної зміни влади або державних переворотів не робилося.

У Португалії відсутні нелегальні сепаратистські або антиурядові руху. Немає в країні і легальних сецессіоністських рухів. Потенційний конфлікт, пов’язаний з мірандезським меншістю, яка займає невелику територію на півночі країни, був попереджений завдяки наданню йому особливого статусу, що передбачала і визнання мірандезської мови офіційною в цьому регіоні.

Латентний територіальний конфлікт Португалії з сусідньої Іспанією має давню історію. Лісабон не визнає іспанська суверенітет над землями Оливенса внаслідок розбіжностей в інтерпретації Віденської конвенції 1815 року (у ході наполеонівських воєн Португалія за умовами принизливого для неї мирного договору в Бадахос поступалася Іспанії частина території на південному сході, включаючи важливу в стратегічному відношенні фортецю Олівенса). Територія Олівенса межує з португальської провінцією Порталеґре. У 1988 році міністр закордонних справ Португалії зробив відкрите офіційну заяву про те, що позиція країни з даного питання не підлягає зміні, а територію Олівенса Португалія де-юре вважає своєю. В результаті спільні будівельні проекти (в тому числі будівництво моста і дамби) були заморожені, оскільки в разі їх успішної реалізації Португалія офіційно б підтвердила легітимність знаходження Олівенса під іспанським суверенітетом.

Аж до 1988 року португальські міста досить часто піддавалися терористичним атакам – в першу чергу столиця Лісабон. Діяльність всіх великих терористичних організацій, що діяли на території Португалії, в даний час пригнічена або добровільно припинена.

Хоча за останні роки в Португалії не було скоєно жодного теракту політичного характеру, загроза тероризму все ж зберігається, що перш за все пов’язано із зовнішньополітичною діяльністю країни. Так, напередодні футбольного чемпіонату Євро-2004 «Аль-Каїда» заявила про намір піддати Португалію терористичну атаку під час змагань. Слідом за урядом соціалістів в Іспанії (де в березні 2004 року «Аль-Каїда» організувала масштабні теракти в Мадриді) Португалія, побоюючись терактів напередодні загальних парламентських виборів в 2005 році, прийняла рішення про виведення свого військового контингенту з Іраку.

Терористична загроза виникла і в 2007 році в зв’язку з початком головування Португалії в ЄС, причому на цей раз вона виходила з боку баскської сепаратистської організації ЕТА. Зокрема, в червні 2007 року на кордоні з Іспанією був виявлений автомобіль з вибухівкою. Це спричинило за собою підвищення заходів безпеки, а також сприяло розвитку двосторонніх зв’язків Португалії та Іспанії в сфері боротьби з тероризмом: зокрема, було прийнято рішення про створення на двосторонній основі спеціального підрозділу з протидії ЕТА.

У країні проживає порівняно велика за чисельністю мусульманська громада, проте тенденцій зростання радикальних настроїв серед португальських мусульман і виступів ісламських екстремістів помічено не було, хоча дані поліції про випадки конфіскації екстремістської ісламської літератури свідчать про ведення ісламістами підпільної пропаганди. Є відомості про використання території Португалії в якості транзитного маршруту при підготовці терактів різними міжнародними терористичними організаціями (в тому числі «Аль-Каїдою» і нідерландської «Хофстадською мережею», яка раніше була помічена в спробі підготувати теракт на території самої Португалії).

Згідно з експертними оцінками, рівень корупції в Португалії є відносно невисоким.

Дослідження «Глобальний барометр корупції – 2007», підготовлене міжнародною неурядовою організацією «Трансперенсі Інтернешнл» (Transparency International), показує, які сфери соціального життя в країні, на думку громадян, в найбільшій мірі схильні до корупції. У Португалії найбільш корумпованими населення вважало політичні партії (4,1 бала за 5-бальною шкалою, де 5 – максимальний рівень корумпованості), органи законодавчої влади, сферу приватного бізнесу, податкові органи (по 3,6), судову систему (3,4 ), поліцію і систему охорони здоров’я (по 3,2), ЗМІ (3,0).

За оцінкою португальського уряду, загальне міграційне сальдо є задовільним: в даний час не робиться інтервенцій з метою коригування обсягів імміграції або еміграції.

Проблема «відпливу мізків» (висококваліфікованих менеджерів і вчених) традиційно є хворобою Португалії. Нездатність держави забезпечити необхідні фінансові, кар’єрні і соціальні умови для фахівців викликає витік людського потенціалу країни переважно до Бразилії і країни ЄС.

Посилання на основну публікацію