Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Кореї

Внутрішньополітичний розвиток країни з 1961 року ознаменувався знаходженням при владі ряду військових режимів, що приходили до влади шляхом військових переворотів (першим був режим прийшов до влади в 1961 році генерала Пак Чжон Хі). Вбивство президента Пак Чжон Хі в 1979 році призвело до влади військовий режим генерала Чон Ду Хвана. Прямі вибори президента були відновлені тільки з прийняттям поправок до Конституції в 1987 році.

На території Республіки Корея не відзначено присутність нелегальних сепаратистських, антиурядових або легальних сецессіоністскіх рухів.

Триває конфлікт з КНДР, в основі якого – боротьба за територію, ідеологічний конфлікт (між країнами не було укладено мирну угоду після війни 1950-1953 років, сторони не встановили дипломатичні відносини, кожна претендує на легітимність на території всього Корейського півострова). Взаємні територіальні претензії Республіки Корея і КНДР на всю територію Корейського півострова, відсутність взаємного визнання і державного кордону між ними (розмежувальна лінія проходить по 38-й паралелі і позначена демілітаризованою зоною шириною 4 км) провокують напруженість. Мають місце інциденти в Японському морі. За оцінками Гейдельберзького інституту, інтенсивність конфлікту між Республікою Корея і КНДР в 2007 році склала 2 бали (класифікується як конфлікт низької інтенсивності).

РК залучена в конфлікт з КНДР, США та Японією з приводу північнокорейської ядерної програми (в 2007 році конфлікт класифікований Гейдельберзьким інститутом як конфлікт низької інтенсивності з оцінкою 2 бали).

Предметом територіальної суперечки Республіки Корея з Японією є острова Токто (яп. – Такесіма) в Японському морі.

Наявність загрози тероризму, за даними «Rand Corporation», в Республіці Корея представлено інцидентами, пов’язаними з участю просеверокорейскіх груп і насильницькими діями радикально налаштованих студентських організацій. Останні, як правило, висловлюють антиамериканські настрої і спрямовані проти військовослужбовців США, які перебувають в країні. Так, у 2002 році нападу піддалася військова база в Сеулі, що було пов’язано з убивством американськими військовослужбовцями двох корейських школярок під час навчань, що викликав хвилю протесту в країні.

За даними Transparency International, рівень сприйняття корупції в Республіці Корея в 2007 році склав 5,1. Стійка тенденція зміни цього показника в бік зниження рівня сприйняття корупції спостерігається з 2000 року.

За даними Global Corruption Barometer, менше 1% респондентів в Республіці Корея в 2007 році змушені були вдаватися до виплати хабарів. Найбільш корумпованими секторами є політичні партії, законодавча і виконавча влади. Найменшою мірою корупції схильні НПО, реєстраційні та ліцензійні служби, а також реєстраційні органи.

Звинувачення в корупції були висунуті на адресу колишніх президентів країни Ро Де У і Чон Ду Хвана. У 1996 році Чон Ду Хван був засуджений до смертної кари, а Ро Де У – до тривалого терміну ув’язнення (згодом обидва були амністовані президентом Кім Де Чжуном). У травні 2009 року колишній президент РК Но Му Хен в зв’язку з обвинуваченням у корупції покінчив життя самогубством.

Згідно з доповіддю ПРООН «Про розвиток людини 2007/2008», в Республіці Корея фіксується тенденція до зниження приросту населення, хоча і не спостерігається негативний приріст (прогноз відносно показника приросту населення на 2005-2015 роках склав 0,3%).

За даними Відділу народонаселення Департаменту економічних і соціальних проблем Секретаріату ООН за 2005 рік (Population Division of the Department of Economic and Social Affairs of the United Nations Secretariat), рівень еміграції з Республіки Корея вважається низьким, тоді як рівень легальної імміграції в країну вважається недостатнім і вживаються заходи з метою підвищення.

Посилання на основну публікацію