Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Кіпру

У 1974 році на Кіпрі стався військовий переворот, який в результаті привів до висадки турецьких військ. Після 1974 роки таких неконституційних змін влади не робилося.

В результаті військових дій (спричинили значне число жертв серед цивільного населення) з 1974 року на території острова Кіпр де-факто існують два автономних державних освіти. До сих пір острів залишається розділеним «зеленої лінією», яку контролює ООН, на дві частини: південну грецьку і північну турецьку. Турецька Республіка Північного Кіпру офіційно визнана лише Туреччиною, при цьому греки-кіпріоти наполягають на необхідності відновлення територіальної цілісності острова, дотримуючись позиції, що частина острова незаконно окупована турецькими військами. Періодично відзначаються випадки ескалації конфлікту. Так, напруженість зросла в лютому 2007 року в зв’язку з планами проведення геологорозвідки в прибережній зоні. У другій половині 1990-х років Туреччина загрожувала військовим втручанням, якщо Республіка Кіпр не відмовиться від планів розміщення закуплених у Росії систем ППО С-300, фактично втручається у внутрішні справи цієї держави.

22 березня 2003 року представники обох громад острова за посередництва ООН прийняли план об’єднання і провели відповідні референдуми. Греки-кіпріоти відкинули план об’єднання, і поділ острова триває.

1 травня 2004 відбулося вступ в ЄС Республіки Кіпр, що не поширюється на ТРПК. Даний факт викликав протест з боку Туреччини, однак імовірність проведення військових акцій проти Республіки Кіпр з боку Туреччини в даний час мінімальна.

На території Кіпру розташовані британські військові бази – Акротірі і Декелія, за користування якими Великобританія обіцяла виплатити Кіпру компенсацію, але так цього і не зробила. В останні роки в населених пунктах на території британських екславов були зафіксовані арешти антибританських демонстрантів.

Загроза тероризму на території Республіки Кіпр пов’язана головним чином з нападами іноземних терористичних угруповань на ізраїльські та ліванські дипломатичні, культурні, ділові об’єкти, а також на громадян цих держав. Часто жертвами терактів виявлялися громадяни Кіпру. Мали місце і теракти, спрямовані проти громадян Республіки Кіпр з боку різних радикальних організацій греків-кіпріотів (в 1994 році, 2004 році). Кілька разів невідомими були закладені вибухові пристрої на території британських військових баз, в деяких випадках їх вдавалося вчасно знешкоджувати.

На основі експертних оцінок рівень корупції в Республіці Кіпр характеризується як середній.

Республіка Кіпр не стикається із загрозою скорочення чисельності населення: згідно з доповіддю ПРООН «Про розвиток людини 2007/2008», в 2005-2015 роках прогнозується позитивний щорічний приріст населення, який складе 1%.

Згідно з офіційною точкою зору, рівень імміграції до Республіки Кіпр є високим, і тому уряд проводить політику щодо його зниження, при цьому підтримуючи імміграцію висококваліфікованих робітників на тому ж рівні і заохочуючи інтеграцію негромадян. Що стосується еміграції, то уряд розглядає її рівень як прийнятний, при цьому заохочуючи повернення громадян на батьківщину.

Республіка Кіпр має репутацію «країни-споживача» в нелегальній торгівлі людьми. Зроблені зусилля уряду для її припинення розглядаються міжнародним співтовариством як недостатні. Аналогічним чином сприймається і боротьба уряду Республіки Кіпр з відмиванням нелегальних доходів.

Посилання на основну публікацію