Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Іспанії

Починаючи з 1974 року в Іспанії мала місце одна спроба державного перевороту – 23 лютий 1981 року, коли представники реакційних військових кіл спробували взяти владу, захопивши будівлю парламенту країни. В даний час в Іспанії не спостерігається сил, здатних проводити акції такого масштабу, в цілому всі політичні сили існують у відносному злагоді.

В даний час в Іспанії діють нелегальні сепаратистські антиурядові руху. У їх числі насамперед баскська сепаратистська терористична організація ЕТА (баскська «Еускаді і свобода»), яка має за мету ослаблення іспанського держави і створення єдиного незалежного самостійного баскської держави з 7 провінцій (4 іспанські – Алава, Біскайя, Гіпускоа, Наварра і 3 французькі – Лабур, Суль і Нижня Наварра). ЕТА була заснована в 1959 році, свій перший теракт здійснила в 1968 році, всього з цього часу здійснила близько 680 терактів (найбільша активність баскських сепаратистів припала на 1977-1995 роки).

Неоднозначну реакцію іспанського суспільства викликало рішення голови уряду Х. Л. Родрігеса Сапатеро піти на переговори з керівництвом баскської терористичної організації ЕТА. На початку липня 2006 року, через три місяці після заяви останньої про «постійне припинення вогню», в іспанському місті Сан-Себастьян почалися перші в історії країни офіційні переговори (неофіційні контакти підтримувалися завжди) між представниками правлячої партії і забороненої в 2002 році партією «Батасуна »- політичним крилом ЕТА. Головною метою переговорів було оголошено мирне врегулювання баскської проблеми. На першому етапі від лідерів Батасуни чекали офіційного осуду тероризму і відмови від насильницьких методів боротьби. Натомість обіцяли надати можливість партії повернути собі легальний статус, який відкриє їй законний шлях до боротьби за велику автономію Країни Басків. Початок офіційних переговорів з баскськими сепаратистами ознаменувало собою новий етап в довгій історії боротьби іспанського держави з ЕТА, де були випробувані багато методи, аж до створення в період правління соціалістів в 1980-х роках нелегальних воєнізованих підрозділів зі знищення лідерів терористів на території самої Іспанії та сусідньої Франції (так званий GAL). Вибух в столичному аеропорту Барахас в грудні 2006 року, відповідальність за який взяла на себе ЕТА, поховав надії на врегулювання баскського конфлікту. У 2007 році після серії арештів протягом декількох місяців поліція затримала майже все керівництво забороненої баскської партії «Батасуна».

В даний час в Іспанії є кілька невирішених територіальних конфліктів з іншими державами – з Великобританією (з приводу Гібралтару), Марокко (з приводу іспанських есклавов Сеута і Мелілья в Північній Африці з прилеглими островами) і Португалією (з приводу провінції Оливенса).

Офіційний Лісабон не визнає іспанська суверенітет над землями Оливенса, наполягаючи на власній інтерпретації Віденської конвенції 1815 року (у ході наполеонівських воєн Португалія за умовами принизливого для неї мирного договору в Бадахос поступалася Іспанії частина території на південному сході, включаючи важливу в стратегічному відношенні фортецю Оливенса) . У 1988 році міністр закордонних справ Португалії зробив відкрите офіційну заяву про те, що позиція країни з даного питання не підлягає зміні, а територію Оливенса Португалія вважає своєю. На сьогоднішній день давній конфлікт Іспанії з Португалією знаходиться в латентному стані і не позначається на відносинах двох держав.

Марокко вимагає вирішити проблему Сеути і Мелільї за сценарієм Макао і Гонконгу, діючи іноді дуже агресивно, вдавшись, наприклад, в 2002 році до збройної окупації острова Перехіль, що примикає до північноафриканських ексклавів Іспанії.

Загроза тероризму в Іспанії носить яскраво виражений характер і є одним з найбільш серйозних викликів іспанській державі. Крім стала вже традиційною загрози баскського тероризму, після терактів у Мадриді 11 березня 2004 року (відповідальність була покладена на організацію «Абу Хафс Аль-Масару», імовірно пов’язану з «Аль-Каїдою»; в результаті терактів загинули понад 190 осіб, близько 600 отримали поранення) посилився зростання побоювань і щодо ісламського радикалізму: в іммігрантів – мусульман, яких в країні близько 1 мільйона чоловік, все частіше схильні бачити потенційних екстремістів.

Корупція продовжує залишатися серйозною проблемою для Іспанії. За даними різних соціологічних опитувань, близько 36% іспанців вважають, що держава робить недостатні заходи для боротьби з корупцією.

Дослідження «Глобальний барометр корупції – 2007», підготовлене міжнародною неурядовою організацією «Трансперенсі Інтернешнл» (Transparency International), показує, які сфери суспільного життя в країні, на думку громадян, в найбільшій мірі схильні до корупції. Жителі Іспанії найбільш корумпованими вважають політичні партії (3,9 бала за 5-бальною шкалою, де 5 – максимальний показник корумпованості); приватний бізнес (3,6); ЗМІ (3,4); комунальні служби (3,1); судову систему і податкові органи (3,0). Найменш корумпованими мешканці країни вважають систему охорони здоров’я (2,2 бала); систему освіти (2,3); збройні сили (2,5).

Іспанія не стикається із загрозою скорочення чисельності населення: згідно з доповіддю ПРООН «Про розвиток людини 2007/2008», в 2005-2015 роках прогнозується позитивний щорічний приріст населення, який складе 0,6%.

Влада країни вважає нинішній рівень еміграції занадто високим і вживають заходів до зниження припливу емігрантів і одночасно до їх більш ефективної інтеграції в іспанське суспільство.

Посилання на основну публікацію