Зовнішні та внутрішні загрози безпеці Данії

Протягом усього XX століття спроб неконституційної зміни влади або державних переворотів в Данії не було.

На власне данську територію претензій з боку іноземних держав не висувається.

Країна стикається з проблемою існування легальних сецессіоністських рухів в Гренландії і на Фарерських островах. Населення Фарерських островів виражало намір проголосити незалежність ще під час Другої світової війни, коли на архіпелазі розміщувався британський контингент, однак Великобританія не стала втручатися у внутрішні справи Данії і не підтримала дану ініціативу. У 1946 році на островах був проведений референдум з питання про незалежність, де перемогли її прихильники, однак їхні опоненти перехопили ініціативу на виборах до місцевого представницький орган, і в 1948 році замість повної незалежності острова отримали тільки широкі повноваження в області самоврядування.

Фарерські острови відмовилися входити до складу ЄС, не погоджуючись з політикою інтеграційного об’єднання в області риболовецького промислу. У 1984 році територія архіпелагу була в односторонньому порядку проголошена без’ядерною зоною. Фарерські острови претендують на членство в Північному раді в якості повноправного суб’єкта міжнародного права, а не автономії в складі Данії.

Довгий час якість життя на островах було вкрай високим навіть за європейськими стандартами і викликало у місцевих політиків сецессіоністскіе настрою, проте незбалансована економічна система в результаті дала про себе знати. Влада архіпелагу продовжували здійснювати значні соціальні витрати навіть після різкого скорочення чисельності риби (головної статті фарерської експорту, яку нічим було компенсувати в разі кризи) на початку 1990-х років, що призвело до значного дефіциту і необхідності отримання дотацій від датського керівництва, а також проведення оздоровчих заходів в економіці.

У 1993-1998 роках відносини між Фарерськими островами і Данією були затьмарені так званим банківським скандалом, коли влада архіпелагу відмовилися визнати в повному обсязі збитки, списані Банком Данії на Фарерські острови. В результаті компромісу з данською владою островам була надана компенсація втрат і розстрочка виплат по боргу на пільгових умовах. Крім того, центральна влада Данії гарантували повну самостійність Фарерських островів в області економічної політики.

У 2001 році прихильники незалежності спробували провести черговий референдум, однак датське керівництво пообіцяло припинити фінансову допомогу в разі перемоги сецессіоністів. Ідея відокремлення від Данії продовжує залишатися досить популярною, причому додатковим аргументом на користь сецесії в даний час є запаси нафти, виявлені на морському шельфі поблизу островів. Разом з тим в існуючих обставинах реалізація даного сценарію є малоймовірною.

Імовірність надання незалежного статусу Гренландії, де, як і на Фарерських островах, існують політичні організації з сецессіоністськимі устремліннями (наприклад, партія «інуїтських союз»), невисока. Це обумовлено як залежністю острова від данських субсидій (щорічно данський уряд направляє Гренландії дотації в обсязі приблизно 2 800 мільйонів датських крон (близько 600 мільйонів доларів США), що становить приблизно половину гренландського бюджету), так і перевагами подальшого розвитку на основі самоврядування при збереженні формального суверенітету Данії.

Одним з факторів, що виключають в доступній для огляду перспективі незалежність Гренландії, є наявність на морському шельфі біля берегів острова потенційних запасів нафти. З урахуванням поступового виснаження запасів біля берегів самого королівства не виключено, що Гренландії буде надано право вільно продавати нафту, оскільки це дозволить датської стороні зберігати важливі резерви під своїм, нехай навіть номінальним, контролем. Крім нафти, Гренландія має родовищами вугілля, цинку, золота, срібла, свинцю, алмазів, молібдену, урану, заліза, також представляють значний інтерес для бідної ресурсами Данії.

Союз німців Північного Шлезвига і Шлезвігскім партія, що представляють інтереси німецької меншини в Данії, сецессіоністскіх намірів не мають і діють в інтересах подальшого зміцнення німецько-датського культурного діалогу. Союз виборців Південного Шлезвига, що представляє інтереси данського і фризского меншин в ФРН, не піднімає питання про сецесії та приєднання до Данії. Цей союз діє на територіях, втрачених Данією в 1864 році і не повернутих за підсумками референдуму 1920 року, коли Данія знову набула північну частину Шлезвига. Спроба данського меншини в Південному Шлезвиге домогтися повернення до складу Данії після Другої світової війни не отримала схвалення населення. Спроби Партії датського народу реанімувати цю проблему у власних політичних інтересах успіху не мали.

Територія Данії використовується для вербування агентів і бойовиків, а також розміщення підготовчих центрів поруч мусульманських екстремістських структур, найбільш відомою з яких може вважатися рух «Хізб ут-Тахрір», що перетворило мечеть в Копенгагені в один зі своїх найбільших опорних пунктів в Європі.

У 1968-2008 роках в Данії відбулося близько 30 терористичних актів. Пояснюється такий високий для «малої» країни показник тим, що переважна більшість терактів було скоєно недатчанамі проти недатчан на датської території, що схоже з ситуацією в цілому ряді держав порівнянного рівня. Так, в різний час населені пункти королівства (в першу чергу Копенгаген) ставали місцем терористичної діяльності проти турецьких, югославських, ізраїльських громадян, що здійснювалася відповідно вірменськими, курдськими, хорватськими та арабськими екстремістами.

У 2005-2007 роках на території країни за звинуваченням в підготовці терористичних атак був затриманий ряд вихідців з мусульманських країн. У Данії діє Марокканська ісламська бойова група, яка виступає за перетворення Марокко в ісламську державу і вважається одним із союзників «Аль-Каїди».

Згідно з експертними оцінками, рівень корупції в Данії досить низький.

Дослідження «Глобальний барометр корупції – 2007», підготовлене міжнародною неурядовою організацією «Трансперенсі Інтернешнл» (Transparency International), показує, які сфери суспільного життя в країні, на думку громадян, в найбільшій мірі схильні до корупції. У разі Данії найбільш корумпованими населення вважає релігійні організації (3,3 бала за 5-бальною шкалою, де 5 – максимальний показник корумпованості), приватний бізнес (3,2), політичні партії та засоби масової інформації (по 3,1). Найменш корумпованими громадяни вважають реєструють і ліцензуючі органи (1,9) і представників судової влади (2,0).

Перед датським державою стоїть проблема надлишкової імміграції, і уряд країни вживає заходів щодо її зниження. Проводиться політика інтегрування новоприбулих мігрантів в данське суспільство.

Дания не стикається із загрозою скорочення чисельності населення: згідно з доповіддю ПРООН «Про розвиток людини 2007/2008», в 2005-2015 роках прогнозується позитивний щорічний приріст населення, який складе 0,2%. Разом з тим підтримання позитивної демографічної динаміки відбуватиметься в основному за рахунок сімей іммігрантів, де традиційно народжується велика кількість дітей.

Організована злочинність в Данії є комплексне явище. Так, після припинення в 1997 році зусиллями поліції воєн байкерських угруповань, що створювали значну загрозу громадському порядку і безпеці, ці об’єднання перейшли від конфліктів всередині субкультури виключно до конфлікту з державними структурами, виступаючи в якості торговців зброєю і розповсюджувачів наркотиків. Крім цього протиправна активність байкерів проявляється в актах насильства (в тому числі вбивства), грабежах, контрабанді товарів, які обкладаються значними податками. Кримінальні зв’язку байкерів включають в себе і іноземні злочинні синдикати, серед яких ОЗГ з США.

Останнім часом Данія перетворилася в транзитну країну на шляху поставки наркотичних речовин з Німеччини до Швеції і Норвегії. Наркотрафік охоплює провезення конопель, героїну, кокаїну і синтетичних наркотиків. Ситуація з наркоманією в королівстві дуже серйозна, оскільки країна лідирує в Європі за кількістю споживачів конопель (за деякими оцінками, до 31% населений

 

Посилання на основну публікацію