Женева

Перша згадка про це швейцарському місті датується 58 р. до н. е.. Його часто називають «найменшою з великих столиць», так як тут знаходяться штаб-квартири близько 200 міжнародних організацій, у тому числі – європейська штаб-квартира ООН. Женева виділяється серед інших швейцарських міст своїм інтернаціональним характером і є одним з найбільших центрів міжнародної діяльності.

Женева – столиця невеликої однойменного кантону (області) з населенням близько 400 тис. осіб, що складається з власне міста та кількох передмість. Вона розташована на кордоні з Францією, і основна мова спілкування – французька. Фактично Женевський кантон – це півострів, оточений з трьох сторін Францією, а з четвертого боку – Женевським озером. Кращі часи року в Женеві – осінь і весна. Зима тут м’яка, але сніжна, густі тумани приховують озеро. Коли дме північний вітер, в місті особливо незатишно, і навіть суди при винесенні вироків враховують перепади тиску і психічну нестійкість жителів у цей час.
Історія Женеви розпочалася давно, так як на місці, де вона стоїть, з незапам’ятних часів селилися люди. Археологи стверджують, що перші поселення первісних людей виникли тут близько десяти тисяч років тому.

У II столітті до н. е.. тут існувало кельтське поселення. У «Записках про галльську війну» Юлій Цезар згадує зміцнення ГенАвіа (від кельтського «gen» – «гирлі річки»). Неподалік від нього в 58 р. до н. е.. його війська розгромили військо гельветов, підпорядкувавши собі їх землі. Від назви племені гельветов і сталося інша назва Швейцарії – Гельвеція. Цезар заснував на березі озера римський прикордонний пост, поступово перетворився на невелике містечко. У V ст. н. е.., після розпаду Римської імперії, Женева стала столицею королівства бургундів. Пізніше місто увійшло до складу Священної Римської імперії, ставши вільним імперським містом, керованим єпископом. У Середні століття Женева процвітала за рахунок посередницької торгівлі між Францією, Німеччиною та Італією. У XIV в., В результаті руху Реформації, місто отримало незалежність. Під впливом Жана Кальвіна, який в 1541 р. очолив місцеву церкву, він став центром протестантизму. Кальвін, якого сучасники часто іменували «Женевським татом», провів реформу Церкви і суспільного життя, ввівши судові покарання за релігійні проступки. Це викликало гострі соціальні конфлікти, що супроводжували становлення демократичної республіки. В цей час місто фактично входив до Швейцарської конфедерації, не приєднуючи, однак, до неї формально. У 1798 р. Женеву, як і всю Швейцарію, окупували французькі війська. П’ятнадцять років країна перебувала під владою Франції, перетворившись на частину імперії Наполеона. Після звільнення в 1815 р. Швейцарія остаточно оформилася як союз незалежних і суверенних кантонів, ввівши власну конституцію, в якій затверджувався політичний нейтралітет країни. В цей же час Женева увійшла до складу Швейцарської конфедерації на правах кантону, вважаючи це кращим способом зберегти незалежність в оточенні великих європейських держав. У 1848 р. Швейцарія прийняла нову конституцію, зразком для якої послужила конституція США. Відповідно до неї, Швейцарія стала союзом кантонів (зараз їх 25), фактично є суверенними державами зі своїм урядом, законами і судом. Сталося відділення церкви від держави, були прийняті єдині міри довжини і ваги, а також єдина валюта.
З тих пір як в 1815 р. Віденський конгрес визнав Швейцарію «вічно нейтральною країною», тут почали виникати різні громадські міжнародні організації.

Людиною-легендою називають засновника однієї з найгуманніших всесвітніх організацій. Анрі Дюнан був санітаром у битві при Сольферіно. Це була одна з найжахливіших боєнь за всю багатовікову історію людства. У госпіталі надходило понад 50 осіб щохвилини. Лікарі працювали цілодобово, але це приносило нікчемні результати. Під враженням від побаченого швейцарець написав брошуру «Спогади про Сольферіно», де обгрунтував необхідність спеціальної нейтральній організації, яка взяла б на себе турботу про всіх поранених і хворих, незалежно від їх національності, віросповідання та політичних переконань. Ініціатива Анрі Дюнана була підтримана, і в 1863 р. у Женеві був заснований Міжнародний Червоний Хрест (його символом став швейцарський прапор «навпаки», тобто червоний хрест на білому фоні, а не білий на червоному). За цей в 1901 р. швейцарцю була присуджена перша в історії Нобелівська премія миру.

У 1867 р. в Женеві було проведено конгрес Ліги Миру і Свободи. Після створення Ліги Націй в 1919 р. в місті був побудований Палац Націй, в якому і розташувалася ця перша міжнародна політична організація. У серпні 1946 р. він став місцем розташування європейської штаб-квартири Організації Об’єднаних Націй. Поступово в Женеві розмістилися десятки міжнародних організацій, таких як Міжнародна організація праці, Всесвітня організація охорони здоров’я, Всесвітня метеорологічна організація, а також сотні неурядових організацій.
У Женеві знаходиться також Європейський центр ядерних досліджень (ЦЕРН).
В даний час місто є не тільки політичним, а й великим діловим центром. Тут знаходяться центральні офіси багатьох банків і транснаціональних компаній.

Женева – характерний альпійський місто. Він розташований на березі Женевського озера, яке півколом ізогнулось між двома гірськими ланцюгами. Це озеро – найбільше в країні. Його довжина – 72 км, ширина – 13 км; глибина – 310 м. Воно є найбільшим резервуаром прісної води в Західній Європі. Символом Женевського озера, яке самі швейцарці називають озером Леман, є русалка. Її бронзова статуя, виконана скульптором Наталією де Санжая, встановлена на скелі над озером в 1966 році.
Над озером і вузькою долиною Рони нависають Альпи. Гора Сальов відгороджує місто від основного масиву Альп. З берега озера видно величний Монблан, сяючий в променях сонця сліпучою білизною. На пагорбі над містом височить собор Святого Петра, побудований в готичному стилі.
Випливає з Женевського озера Рона розділяє місто на дві частини. На лівому березі знаходиться старе місто, на території якого розташовані ратуша, університет, музеї. Майже з будь-якої точки старого міста видно собор Святого Петра. Він є найбільшим спорудою Женеви. Будівництво собору було розпочато в 1160 р., а закінчено лише в 1232 році. У 1536 р. він став одним з головних храмів протестантського світу. Собор підноситься над навколишніми його старовинними будинками і вузькими вуличками. Увечері його підсвічують прожектори, а опівдні і опівночі годинник грають старий женевський гімн. З веж собору відкривається прекрасний вигляд. Тут варто незвична для великого міста тиша.

Всередині собору можна побачити висічений з каменя «стілець Кальвіна», статую герцога Рогана, похованого в апсиді собору, а також могилу знаменитого поета і воїна Теодора Агріппи д’Обіньє, сподвижника Генріха IV, засновника династії Бурбонів. Д’Обіньє жив у Женеві після втечі з Франції.
Біля собору знаходиться побудований в Y в. Аудиторський храм. Спочатку тут була маленька каплиця, а з XIII в. – Парафіяльна церква. Поступово вона перетворилася на місце проведення протестантських проповідей. Тут проповідував сам Кальвін. Храм досі відвідують послідовники шотландської, голландської та італійської реформаторської церкви.
Обійшовши собор, можна пройти на площу Бург де Фур. Ця найстаріша площа є центром Старого міста. На ній знаходиться будівля Палацу правосуддя і ратуші. По периметру площі розташовані численні кафе. Це свого роду клуби, де збираються не стільки для того, щоб поїсти і випити, а щоб поговорити про місцеві новини, політику, спорті, почитати газету або подивитися телевізор.
У Готелі-де-Віль – міській ратуші – вже майже 600 років засідає уряд кантону Женеви. У 1864 р. тут була підписана Женевська конвенція Червоного Хреста, про що вже згадувалося. В одному з її залів, стіни якого вкриті фресками XV в., Які зображують Правосуддя, зберігаються символи влади – срібні жезли. Щоліта у внутрішньому дворі ратуші даються концерти класичної музики.
У будівлі університету знаходиться також Музей Руссо і Музей Реформації. До університету примикає парк, в якому в 1917 р. була споруджена величезна Стіна Реформації, довжиною 100 і висотою п’ять метрів. Цей пам’ятник засновникам реформаторського руху в Женеві має напівкруглу форму. У центрі стіни – барельєфи Жана Кальвіна, Теодора де Безе, Джона Нокса, Гильома Фареля, а з боків від них – зображення, що ілюструють основні моменти з історії Реформації.

На захід від парку знаходиться Нова площа, яка стала культурним центром Женеви. На ній розташовані Великий театр, консерваторія, Музей Рат, в якому проводяться міжнародні художні виставки, і знаменитий зал Вікторії, де виступають видатні музиканти. У центрі площі встановлений пам’ятник національному герою Швейцарії генералу Анрі Дюфором – творцеві першої географічної карти Швейцарії. Недалеко від Нової площі знаходиться ще одна площа, на якій на початку 1980-х років увічнили декількох випадкових перехожих, чиї зображення залишилися на старих фотографіях цього місця. Пам’ятники стоять у тих же самих позах і на тих же місцях, що й на фотографіях. Вони до того реалістичні, що здаються живими людьми, ждущими трамвая, що поспішають у справах.
Історичний центр щільно оточений сучасними кварталами, в яких знаходяться торгові, адміністративні та ділові будівлі. По обох берегах Рони один за іншим стоять будівлі банків, в основному закордонних.
Два берега Женеви з’єднують численні мости, перекинуті через Рону. З найбільшого з них – моста Монблан – відкривається чудовий вид на озеро і його береги. А від одного з мостів можна пройти до невеликого острівця на Роні, де встановлено пам’ятник великому французькому філософу і громадянину Женеви Жан Жаку Руссо. По мосту Монблан можна потрапити в Англійський парк, головною визначною пам’яткою якого є квітковий годинник, діаметр яких п’ять метрів, а довжина секундної стрілки – два з половиною метри. Годинники ці складаються з шести з половиною тисяч рослин, які цвітуть протягом усього літа. За що йде уздовж озера набережної від парку можна дійти до символу Женеви – фонтану Же До, що викидає струмінь води на висоту 140 м. Вважається, що струмені води, що піднімаються так високо вгору, говорять про прагнення до неба, про перемогу духовного над матеріальним.

На правому березі розташовані установи ООН, Міжнародного Червоного Хреста та інші організації. Палац Націй за величиною перевершує Версаль і навіть має власне поштове управління і власні марки, як Ліхтенштейн і Монако. У ньому щорічно проводяться сотні конференцій та конгресів. Район навколо комплексу ООН забудований будівлями безлічі міжнародних організацій – Всесвітньої організації охорони здоров’я, Комісаріату у справах біженців, Світової організації торгівлі та інших. Центр цього району – площа Націй. На ній розташовані дві пам’ятки – куля зі знаками Зодіаку і 26-метровий монумент підкорювачам космосу, зроблений з надміцних титанових сплавів, подарунок ООН від Радянського Союзу (1971 р.). Поряд з площею знаходиться відкритий в 1988 р. Музей Червоного Хреста і Червоного Півмісяця. На території комплексу ООН також розташований Музей філателії.

Посилання на основну публікацію