Частина географічної оболонки на контакті атмо-, літо – і гідросфери в якому сконцентрована життя в географії отримав назву «ландшафтна оболонка».
Потужність цього шару на суші 30 – 50 м в полярних країнах і в пустелях, 100 – 200 м в лісовій зоні помірного пояса і до 200 м в екваторіальній ГІЛЕЮ.
Вчення В. В. Докучаєва про взаємодію природних компонентів (гірських порід, ґрунтів, повітря, вологи, тепла та ін.) Розвивалося в географічну науку про географічне ландшафті. В початку ХХ ст. цим терміном позначався зовнішній вигляд місцевості. Ландшафт як поєднання взаємопов’язаних природних компонентів вперше став трактувати Л. С. Берг в 1913 р
Ландшафт як система ділиться на системи більш низьких ypовней – на урочища і фації.
Основні поняття: ландшафтна оболонка, урочище, фація.