1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Забруднення навколишнього середовища — презентація

Забруднення навколишнього середовища — презентація

Забруднення навколишнього середовища обумовлено як природними, так і антропогенними факторами.

Природні чинники. До них відносяться: загоряння лісів від блискавок, виверження вулканів, бурі, які переносять мільйони тонн пилу, процеси гниття і ін.

Антропогенні фактори – головне джерело забруднення навколишнього середовища, обумовлений господарською діяльністю людини. Зокрема, ступінь забрудненості атмосфери на дві третини викликана антропогенним фактором.

Забруднення навколишнього середовища завдає непоправної шкоди рослинному покриву, архітектурно-історичних пам’яток та ін.

У нашого народу є повір’я, що говорить: «Вода після семиразового перевертання самоочищається». Дійсно, природа наділена якістю саморегульованого розвитку, що підтверджується здатністю води самоочищатися. Крім того, природа підтримує баланс між окремими компонентами. Вуглекислий газ, що виділяється людиною, поглинається рослинами в процесі фотосинтезу. Виділяючи кисень, рослини підтримують кисневий баланс в природі.

Однак не всі речовини, що викидаються людиною, піддаються природному самоочищенню. Крім того, обсяги забруднення настільки великі, що природа просто не встигає впоратися з ними.

Практично всі складові географічної оболонки Землі в даний час схильні до серйозного забруднення. Відкритий спосіб видобутку корисних копалин, використання отрутохімікатів в сільському господарстві, викиди в атмосферу відходів промислового виробництва є основними джерелами забруднення грунтів, вод і атмосфери. В результаті, вміст шкідливих речовин в різних продуктах перевищує допустимі норми, що стає причиною різних захворювань.

Забруднення суші (літосфери) обумовлено промислової (видобуток корисних копалин) і сільськогосподарської діяльністю людини. Вихлопні гази, використання отрутохімікатів і хімічних добрив підвищує вміст шкідливих речовин в грунті. Не меншу небезпеку становлять міські звалища – потенційне джерело інфекційних захворювань.

Забруднення гідросфери. Багато промислових підприємств, а також об’єкти соціально-побутового призначення скидають в водойми різні відходи, що призводить до забруднення води шкідливими речовинами. Те ж саме відноситься і до сільського господарства. В результаті багато джерел прісної води стають непридатними для споживання. До числа найбільш забруднених річок відносяться: Рейн, Сена, Темза, Дунай, Дніпро, Волга, Дон, Міссісіпі, Ніл, Ганг, Янцзи та ін.

Схильний до забруднення і Світовий океан, який служить базисом ерозії для численних річок.

З розвитком промислового виробництва і зростанням морських транспортних перевезень забруднення Світового океану стало помітним і відчутним. Нерідко через катастрофу танкерів нафтопродукти покривають значні ділянки Світового океану, що призводить до загибелі біологічних ресурсів.

В даний час найбільш забруднені акваторії Середземного, Північного, Балтійського, Чорного, Азовського, Карибського, Японського, явайского-го та ін. Морів, а також Біскайської, Перської та Мексиканської заток.

За даними космічної зйомки третину поверхні Світового океану покрита нафтовою плівкою. Таким чином, забруднення Світового океану перетворилося в актуальну екологічну проблему, так як нафтова плівка перешкоджає проникненню сонячного світла в глиб океану, знижує величину випаровуваності, що перешкоджає розвитку мікроорганізмів. Найбільшому забруднення піддаються північні райони Атлантичного і Індійського океанів.

Забруднення атмосфери. Викиди в атмосферу вихлопних газів, відходів металургійного і хімічного виробництв, а також почастішали запуски космічних кораблів є основними джерелами забруднення атмосфери. В результаті збільшується вміст шкідливих газоподібних і твердих частинок в повітрі. Змінюється і хімічний склад атмосфери. За останні десятиліття різко збільшився вміст вуглекислого і сірчистого газу в атмосфері. Коли відомого вченого фізика Ю.Б. Харитона запитали, яку небезпеку становить виробництво і поширення термоядерної зброї, то він відповів, що серйозну загрозу для людства представляє не стільки ядерну зброю, скільки «парниковий ефект».

З «парниковим ефектом», як вважають деякі вчені, пов’язане потепління клімату і підвищення концентрації вуглекислого газу, що дійсно становить загрозу для життя на Землі. Потепління клімату на 1-2 градуси здатне викликати активне танення полярних льодів і гірських льодовиків. Танення крижаних покривів призведе до підйому рівня Світового океану і затоплення цілого ряду густонаселених районів Землі. Викиди в атмосферу різних аерозолів, фтору, свинцю, ртуті, алюмінію і ін. Забруднюють не тільки атмосферу, а й грунт. Шкідливі речовини, що містяться в повітрі, розчиняються в краплях дощу і випадають на землю. В результаті гинуть ліси, знижується врожайність ґрунтів.

Таким чином, забруднення атмосфери посилює екологічну проблему. Зіткнувшись з екологічними проблемами, людина відчула гостру необхідність попереджувального ставлення до природи. Лише шанобливе ставлення до неї здатне вберегти людство від екологічної катастрофи. Масштаби цієї проблеми такі, що їх не здатне вирішити жодне держава окремо. Розвиток міжнародного співробітництва є найважливішим з умов на шляху подолання екологічної кризи. Рішення екологічної проблеми пов’язане з вирішенням наступних конкретних завдань.

  • По-перше, необхідно виключити викид і скидання в навколишнє середовище шкідливих промислових і сільськогосподарських відходів. Для цього промислові сільськогосподарські об’єкти повинні бути оснащені очисними спорудами, побутові відходи – піддаватися вторинній обробці і знищення. Таким чином, будь-яке виробництво має реабілітувати себе перед природою.
  • По-друге, промислове і сільськогосподарське виробництво має бути оснащено сучасним технічним обладнанням, щоб в повній мірі відповідати вимогам безвідходного виробництва.
  • По-третє, як відомо, цілий ряд промислових виробництв відносяться до числа «шкідливих». Це – теплові електростанції, металургійні заводи, хімічні та нафтохімічні підприємства, целюлозно-паперові комбінати, цементні заводи і т.д.

Багато передові країни виводять за межі густонаселених районів шкідливі виробництва.

Аналогічної політики дотримується і Республіка Узбекистан. Наприклад, Бухарський нафтопереробний завод, Шуртанского газохимический комплекс, Кунградский завод з виробництва каустичної соди і інші розміщені далеко від густонаселених територій.

Екологічна політика. Хижацька експлуатація природних ресурсів (безконтрольна вирубка лісів, витрачання вод не за призначенням та ін.) І забруднення навколишнього середовища породили, як відомо, екологічну проблему. Цілий ряд фактів свідчить про те, що вона вимагає свого невідкладного вирішення.

Розробка природоохоронних заходів та їх впровадження в практику складають зміст так званої екологічної політики.

Екологічна політика спирається на науково обґрунтовані принципи охорони, оздоровлення і раціонального використання природних ресурсів. Проте, найважливішою складовою екологічної політики є прийняття законів, спрямованих на охорону навколишнього середовища.

Як відомо, розрізняють глобальну і регіональну екологічні політики.

Міжнародне співтовариство, за активної участі США, Японії, Західної Європи, а також країн, що входять до складу СНД, прийняв цілу низку найважливіших міжнародних угод і приступило до їх практичної реалізації.

На захист навколишнього середовища виступають як громадські організації, так і політичні партії ( «Грінпіс», партія «Зелених» і ін.).

Незважаючи на вжиті заходи, екологічна ситуація продовжує загострюватися. Відчувається гостра необхідність консолідації світової спільноти для досягнення поставленої мети.

Проблеми екології обговорювалися на великих міжнародних форумах в 1972 році – в Стокгольмі, в 1975 році – в Гельсінкі, в 1992 році – в Ріо-де-Жанейро, в 1998 році – в Кіото. Чималі зусилля у вирішенні екологічного конфлікту робить ООН. Зокрема, в ООН розроблена програма (YUNEP) з охорони навколишнього середовища.

Про ефективність природоохоронних заходів можна судити по тому факту, що за останні 10 років ситуація змінилася на краще. Проте, вважати екологічну проблему вирішеною було б помилкою.

Штаб квартира YUNEP розташована в столиці Кенії, місті Найробі. Істотна роль у вирішення екологічної проблеми належить громадськості. Наприклад, в Узбекистані створена громадська екологічна організація «Екосан», яка займається питаннями охорони навколишнього середовища не тільки в Узбекистані, але і у всій Центральній Азії.

Таким чином, проблема охорони місця проживання людини або арени життя має глобальне значення, а її рішення залежить від ефективності проведеної екологічної політики.

ПОДІЛИТИСЯ: