З історії використання корисних копалин

У наші дні відомо близько 250 видів корисних копалин і майже 200 видів виробних і дорогоцінних каменів. Однак залучення їх у господарський оборот відбувалося поступово протягом всієї людської цивілізації.

Першим металом, який став відомий людині, мабуть, була мідь. На думку археологів, застосовувати самородную мідь почали ще за 12-11 тис. років до н. е.., тобто в кам’яний вік. Потім настав власне мідний вік – спочатку на Близькому Сході, потім в Європі, Середній Азії, Закавказзі, в Росії, на Україні. У стародавньому світі мідь добували в Сирії, Палестині, на Кіпрі (вважають, що від латинського слова «купрум» – «мідь» і походить назва цього острова), в Іспанії, Сербії, Болгарії, на Кавказі, в Індії. Протягом кількох тисячоліть її широко використовували для виробництва знарядь праці, начиння, прикрас, а пізніше й для карбування монет.

Потім, приблизно за 4 тис. років до н. е.. почався бронзовий вік. Це означало, що люди навчилися одержувати сплав міді та олова, який до того часу також став відомий спочатку на Близькому Сході, а пізніше в Європі (Британія). Вважають, що саме слово «бронза» походить від назви порту Бріндізі (Брундізія) в південній Італії, де було освоєно виробництво цього металу. Як і мідь, бронзу широко використовували для виготовлення самих різних знарядь праці. За допомогою їх, зокрема, обробляли кам’яні брили знаменитої піраміди Хеопса. Крім того, бронзу стали застосовувати як конструкційний матеріал. Наприклад, з бронзових деталей була змонтована статуя колоса Родоського, що відноситься до одного з семи чудес світу.

Але неправильно було б вважати, що в ті далекі часи тільки мідь, олово і бронза становили мінерально-сировинної арсенал людства. Поряд з ними широко використовували вже і деякі інші метали і камені.

У першу чергу це відноситься до золота. Самородне золото стало відомо приблизно так само давно, як і самородна мідь. Що стосується його видобутку, то вона почалася, очевидно, в Давньому Єгипті, де, як відомо, цей метал пов’язували з культом Сонця й обожнювали. Задовго до початку нашої ери золото добували в Малій Азії, в Індії, в Стародавньому Римі. Використовували його в основному для виробництва прикрас, виробів культу, для карбування монет. Найбагатшими золотими скарбами володіла також імперія інків у Південній Америці. Саме ці скарби особливо привернули іспанських конкістадорів під час завоювання ними Нового Світу.

Вже в Стародавній Греції і в Стародавньому Римі, та й в інших регіонах Землі, були широко відомі свинець, руда ртуті кіновар (її використовували для виготовлення червоного барвника), сірка, вироби камені (мармур, лазурит), багато дорогоцінні камені (смарагд, бірюза та ін.) У третьому тисячолітті до нашої ери в копальнях Голконди (Південна Індія) почали видобувати алмази.
Поступово бронзовий вік змінився залізним століттям, який тривав приблизно 3,5 тис. років. Археологічними дослідженнями встановлено, що залізо зіграло особливо велику роль у розвитку людської цивілізації. Перші плавки залізних руд і виготовлення перших кованих залізних виробів належать, очевидно, до другого тисячоліття до нашої ери (Єгипет, Месопотамія). Потім залізні руди стали використовувати на території Європи, південної Росії, Кавказу. Із заліза виробляли знаряддя праці та побуту, зброя, багато інших виробів.

З певною часткою умовності можна стверджувати, що протягом усього періоду середніх віків та нового часу – аж до промислових переворотів XVIII-XIX ст. – Мінерально-сировинну базу людства становили приблизно ті ж метали (мідь, залізо, золото, срібло, олово, свинець, ртуть), що і в стародавньому світі, а також виробні і дорогоцінні камені. Але в другій половині XIX і в першій половині XX в. складу цієї бази зазнав дуже великі зміни.

Вони торкнулися паливних корисних копалин. Почалося широке використання викопного вугілля, хоча їх і задовго до цього добували непромисловими способами. Те ж відноситься і до нафти. Відомо, що природний бітум використовували ще тисячоліття тому, але перші примітивні нафтові свердловини з’явилися тільки в XVII в., А початок промисловому видобутку було покладено лише в середині XIX в., Причому майже одночасно в Польщі, Румунії, Росії та США. У середині того ж XIX в. був отриманий металевий уран, а видобуток уранової руди – головним чином для вилучення радію – стали здійснювати вже на початку XX в.

Зміни торкнулися і рудних корисних копалин. У першу чергу це відноситься до алюмінію. Запаси бокситів були вперше виявлені на початку XIX в. на півдні Франції біля містечка Бокс (звідси і їх назва). У середині того ж століття була розроблена технологія промислового отримання цього металу. Але масове його виробництво і застосування почалося вже у XX ст. Приблизно такі ж віхи відзначають «родовід» марганцю, хрому (від грец. «Хромосом» – колір), нікелю, ванадію, вольфраму, молібдену, магнію.
Нарешті, ці зміни торкнулися і нерудних копалин – фосфоритів, калійних солей, азбесту, алмазів. Перша «алмазна лихоманка» була відзначена в Бразилії ще в першій половині XVIII в. У другій половині XIX в. такі «лихоманки» відбулися в Південній Африці і в США (Каліфорнія). У 1829 р. 14-річний Павло Попов знайшов перший алмаз на території Росії – на одному з рудників Уралу.
Нове кількісну і якісну зміну мінерально-сировинної бази людства почалося вже в середині XX в. у зв’язку з науково-технічною революцією. Мова йде в першу чергу про «металах XX століття» – титані, кобальті, берилій, літії, ніобії, танталі, цирконії, германии, телур, без яких було б практично неможливо розвиток найсучасніших виробництв, найбільшою мірою уособлюють нинішній етап НТР.

Посилання на основну публікацію