Європейська інтеграція [Євроінтеграція]

Спочатку Європейське економічне співтовариство (ЄЕС), створене Римським договором 1957 р. було націлене на ліквідацію всіх перешкод на шляху вільного руху товарів і послуг (страхування та банківської справи) в межах Співтовариства з його 360-мільйонним населенням. Цій меті в роки «холодної війни» досягти не вдалося. Європа в складі 12 членів ЄЕС і раніше була розділена митними кордонами.

Незважаючи на видимі труднощі, ідейно-політичному і соціально-економічному згуртуванню Заходу в значній мірі сприяла інтеграція.

Маастрихтський договір

Серйозний крок в економічному зближенні країн Європейського Союзу був зроблений в 1991 р з підписанням Маастрихтського договору – договору про економічний і валютний союз (ЕВС). Спочатку його підписали сім країн з найбільш стабільною економікою: Німеччина, Франція, Голландія, Бельгія, Австрія, Люксембург та Ірландія.

У Маастрихтському договорі були закріплені вкрай жорсткі критерії економічного зближення (конвергенції) держав-членів, які погодилися перейти до єдиної валюти. Рівень інфляції в цих країнах не повинен був перевищувати 2,6%, дефіцит державного бюджету – 3%, а загального державного боргу – 60% валового внутрішнього продукту (ВВП). Більшість держав – членів ЄС просувалося до виконання критеріїв конвергенції з величезними труднощами.

Нелегкий процес адаптації до маастрихтським критеріям конвергенції в усіх країнах Європи, і особливо в країнах, що увійшли до ЄВС, супроводжувався зростанням безробіття. Але вже в 1999 р безробіття почало знижуватися.

Шенгенська угода

З 1 січня 1991 р Відповідно до конвенції, підписаної в червні 1990 р в замку Шенген (Люксембург) між ФРН, Великобританією, Францією, Італією, Данією, країнами Бенілюксу, фактично були ліквідовані кордону, які залишилися лише на географічних картах; всередині шенгенського простору немає ні прикордонників, ні митниць. З 1992 р Шенгенська угода поширилося на інших членів ЄС. В Європі зародився єдиний і однорідний господарський комплекс, в рамках якого капітали з однієї країни могли перетікати в іншу.

Комісія європейських співтовариств

До Комісії європейських співтовариств входять обирається голова і 16 членів, які призначаються урядами країн ЄЕС. Європарламент має консультативні функції, які з 1980-х рр. розширюються, він обирається прямим загальним голосуванням населення країн-учасниць терміном на п’ять років за нормами представництва пропорційно чисельності населення держави. Щомісяця сесії Європейського парламенту проходять в Страсбурзі (Франція), надзвичайні засідання – в Брюсселі (Бельгія), де працюють комітети Європейського парламенту; його секретаріат розташовується в Люксембурзі.

Європейський валютний інститут

Другий етап реалізації валютно-економічного союзу почався в 1995 Він був відзначений установою Європейського валютного інституту, в завдання якого входила координація валютної політики держав Союзу і створення Європейського центрального банку, який контролює нову валюту – євро.

Амстердамський договір

У 1997 р був підписаний Амстердамський договір, відповідно до якого з 1999 р вводилася в обіг нова валюта, розпочався третій етап інтеграції.

Європейський центральний банк

Значна частка управління економікою була передана Європейському центральному банку; він повинен був контролювати емісію, встановлювати базові процентні ставки і накладати санкції на ті країни, які витрачають занадто багато або не виплачують борги по кредитах. Національні уряди як і раніше могли вирішувати, на що витрачати гроші, але обмеження, що встановлюються банком, фактично визначали ліміт тієї суми, яку належало витрачати кожній країні, і вже жодна країна не могла вирішувати економічні труднощі шляхом девальвації валюти або емісії.

ЄС на початку 21 століття

Країни ЄС зобов’язалися дотримуватися спільного курсу в сфері зовнішньої політики і безпеки, у питаннях внутрішньої економічної політики, правоохоронної діяльності, в боротьбі зі злочинністю, в тому числі з наркобізнесом, і ін. Встановлювалося єдине європейське громадянство. Новостворений Європейський валютний інститут дозволяв здійснювати єдину грошово-кредитну політику.

У 1992 р Європейське співтовариство об’єднувало 12 країн: Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Греції, Данії, Ірландії, Іспанії, Італії, Люксембург, Нідерланди, Португалію, Францію. У 1992 р на його базі було створено Європейський Союз. У 1995 р в ЄС вступили Австрія, Фінляндія, Швеція. 1 травня 2004 року в ЄС складалося вже 25 країн. До складу ЄС увійшли Естонія, Литва, Латвія, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія, Угорщина, Кіпр. У 2007 р після вступу в ЄС Болгарії і Румунії загальне число його членів досягло двадцяти семи.

На частку ЄС припадає третина світової торгівлі. Його фінансові ресурси величезні, оскільки тут знаходяться багато найбільші банки, страхові та фінансові компанії світу. З десяти найбільших торгових держав світу сім є європейськими. Вся промислова і комерційна діяльність підтримується в ЄС численними культурними, науковими центрами, науково-технічними бібліотеками, сотнями університетів і мільйонами їх випускників, а також висококваліфікованими робітниками.

ПОДІЛИТИСЯ:

Дивіться також:
Розповідь про торф