1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Як і коли на Землі з’явилася вода?

Як і коли на Землі з’явилася вода?

Вчені вважають, що Світовий океан з’явився 3,5 мільярда років тому.

На сьогоднішній день існує декілька гіпотез утворення води на Землі. Перш за все, маються прихильники космічного походження води: вони стверджують, що вода потрапила на нашу планету з потоками космічних променів. Вони пронизують Всесвіт і містять протони – ядра атомів водню. Опинившись у верхніх шарах земної атмосфери, протони захоплюють електрони, перетворюються в атоми водню, а потім, вступивши в реакцію з киснем, утворюють воду. Щорічно в стратосфері утворюється півтори тонни такої «космічної води». Розрахунки показали, що за мільярди років «космічна вода» цілком могла заповнити всі моря і океани.
Згідно з іншою гіпотезою, вода має земне походження: вона з’явилася з гірських порід, що складають земну мантію, ставши наслідком дегазації магми і подальшої конденсації пари атмосфери. Справді, при виверженнях вулканів розплавлені гірські породи виливалися на земну поверхню, і з них виділялися леткі компоненти – різноманітні гази і водяні пари. Підраховано: якщо виверженої «геологічної води» в середньому надходило 0,5-1,0 кубічних кілометрів на рік, то за всю історію Землі її могло виділитися стільки, скільки зараз містить Світовий океан.

Вважається, що більшість океанських басейнів сучасності виникло в останні 250 мільйонів років в результаті розколу давнього суперконтиненту. Згідно з цією версією, мільярд років тому Земля вже була покрита міцною оболонкою, в якій виділялися континентальні виступи і океанічні западини. Тоді площа океанів була приблизно в два рази більше площі материків. Приблизно 250 мільйонів років тому на Землі був один материк – Пангея. Площа його становила приблизно стільки ж, скільки площа всіх сучасних материків і островів разом узятих. Цей «суперконтинент» омивався «суперокеаном», званим Панталасса.

Творець цієї теорії, німецький вчений Альфред Вегенер (1880-1930), в 1915 році, після п’яти років досліджень, опублікував працю під назвою «Походження материків і океанів», в якому їм були придумані назви Пангея (від грецьких слів пан – «загальний» і гея – «земля») і Панталасса (Таласса по-грецьки – «море»).

На думку Вегенера, Пангея виявилася недовговічним освітою. Приблизно 200 мільйонів років тому цей материк під дією сили обертання Землі розколовся на дві частини: північну – Лавразию і південну – Гондвану. Між ними з’явився океан Тетіс (нині його залишками є Середземне, Чорне, Каспійське і Аральське моря, а також Перська затока).
А потім течії мантії продовжили покривати Лавразию і Гондвану мережею тріщин і розвалювати їх на безліч осколків. Деякі дослідники навіть вважають, що саме ці процеси стали причиною загибелі динозаврів, але питання це поки залишається відкритим.
Поступово між розходилися осколками простір заповнювався мантійним речовиною, що піднімалися з надр Землі. Остигаючи, воно утворило дно майбутніх океанів. З часом тут з’явилися три океани – Атлантичний, Тихий та Індійський. На думку деяких учених, Тихий океан – це залишок стародавнього океану Панталасса.

Пізніше все нові і нові розлами охопили Гондвану і Лавразию: від них відламувалися шматки суші (материкові плити), які починали дрейфувати в різні сторони, поступово утворивши Євразію, Північну Америку, Південну Америку, Австралію і Антарктиду.

ПОДІЛИТИСЯ: