Храм цариці Хатшепсут

Води Нілу розділили Стародавній Єгипет на дві частини: західну і східну, на царство живих і царство мертвих. На східному березі Нілу зводилися палаци фараонів і величезні храми, постійно славлять богів. На західному березі будувалися піраміди, гробниці і заупокійні святилища, де відбувалися поминання померлих і фараонів, що обожнюють.

До таких заупокійним храмам, вирубаних прямо в скелях західного берега Нілу, ставляться два величезних будови Стародавнього Єгипту: храм цариці Хатшепсут в Дейр-ель-Бахрі і храм Рамзеса II Великого, більш відомий під назвою Абу-Сімбел.

Цариця Хатшепсут (роки правління – 1525-1503 рр. До н. Е.) Була дружиною фараона Тутмоса II. Після смерті чоловіка вона захопила трон, позбавивши престолу законного спадкоємця – свого пасинка Тутмоса III, який, як свідчить легенда, був народжений від жінки простого походження. У роки правління жінки-фараона Хатшепсут в долині Нілу велися серйозні будівельні роботи. Серед іншого перебудовувався і розширювався Карнакський храм Амона. Ймовірно, цариця Хатшепсут прагнула тим самим обезсмертити своє ім’я. Заглядаючи вперед, скажімо, що це їй не вдалося – доля чи провидіння жорстоко помстилися цариці.

Будівництво заупокійного святилища почалося ще за життя Хатшепсут: його зводив придворний архітектор Сенмут. Будуючи храм, Сенмут заготовив в ньому для себе таємну гробницю і в одному з потаємних куточків залишив свій портрет.
Храм Хатшепсут був побудований поруч з храмом фараона Ментухотепа I, шанованого як родоначальника фараонів XVIII династії. Ймовірно, тим самим цариця хотіла підкреслити своє право на незаконно захоплений нею в обхід законного спадкоємця престол. Сьогодні місцевість, де розташований храм Хатшепсут, носить арабське назва Дейр-ель-Бахрі. Своїми величезними розмірами і кількістю декоративних прикрас цей храм перевершує всі подібні споруди Стародавнього Єгипту.
Храм Хатшепсут відноситься до типу напівскельних. Наземні приміщення поєднуються в ньому з святилищем, вирубаних прямо в скелях. Храм налічує три тераси-ступені, що підносяться одна над одною і з’єднані пологими сходами-пандусами. У стародавні часи на цих терасах були влаштовані ставки із заростями очерету і посаджені численні дерева. Дорогу до храму за традицією прикрашали сфінкси. Вони були досить яскраво розфарбовані – тіла і обличчя були жовтими, бороди синіми, пов’язки на голові смугастими, червоно-зеленими. П’єдестали прикрашали вправні рельєфи, що зображують пов’язаних бранців.

Нижня тераса, яка служила центральним двором, обнесена муром, прикрашеної зображеннями соколів зі знаками царської влади. Із заходу двір замикає портик з двадцяти двох колон, посередині розділений сходами-пандусом. Колись її обрамляли монументальні фігури левів, а по сторонам портика височіли колосальні 8-метрові фігури цариці Хатшепсут в образі бога Осіріса. Портик же був прикрашений розфарбованими рельєфами, що зображують царицю Хатшепсут, що топче і приносить жертву великому богу Амону. Тут же можна побачити сцени військових парадів, вервечки невільників, а також епізоди будівельних робіт.

Сходи, що розділяє портик, виводить відвідувачів на другу терасу. Колись в її центрі був штучний ставок, оточений деревами. Західну частину тераси також прикрашає портик з чотиригранними колонами, теж розсічений сходами і який є підставою для третьої, самої верхньої тераси. На стінах портика до сих пір збереглися рельєфні композиції, присвячені етапам життя правительки Хатшепсут. Ось мати майбутньої цариці Єгипту, цариця Яхмос, одружується з богом Амоном-Ра (в реальності батьком Хатшепсут був фараон Тутмос I). Далі слідують сцени народження Хатшепсут від цього «священного» шлюбу, її коронація, отримання благословення від богині Хатор і т. Д. З протилежного боку тераси висічені барельєфи, що розповідають про експедицію, яку цариця послала в легендарну країну Пунт, і про те, що ця експедиція привезла звідти багато коштовностей і рідкісних рослин. На думку більшості дослідників, під країною Пунт потрібно розуміти східне узбережжя Африки. Швидше за все, ця країна була в давнину відома жителям Близького Сходу під назвою Офір. Рельєфи зображують мавп, жирафів, пантер, хатини на палях – все це характерні африканські сюжети.

Сходи, що ведуть на верхню терасу, прикрашена скульптурами величезних кобр, на спині кожної з яких сидить сокіл. Все це геральдичні фігури, що символізують собою Верхній (кобра) і Нижній (сокіл) Єгипет, а вся композиція уособлює єдність Єгипту. Сходи обрамляють два сфінкси, висічені з червоного граніту.
Верхня тераса була призначена для проведення головних храмових ритуалів. Тут розташовувалося вирубане в скелях святилище самої Хатшепсут. Фасадом святилища є портик з чотиригранними колонами, перед кожною з яких колись стояла монументальна статуя цариці. Ці величезні статуї були далеко видно з пропливають по великому Нілу судів. Всю терасу оточували колони. Тут же було створено кілька маленьких храмів-молінь. У південному крилі портика розташовувалося святилище богині Хатор – покровительки Хатшепсут.
У глибині за колонадою відкривається таємничий лабіринт вирубаних в скельній породі підземних залів.

У головному залі цього підземного святилища стояло величезне мармурову статую цариці. На жаль, сьогодні можна побачити тільки його уламки. Всього ж в храмі стояло понад двісті статуй, з них сто сорок – сфінксів. Скульптури з храму Хатшепсут – найбільш видатні зразки стародавнього єгипетського мистецтва епохи XVIII династії фараонів. Вони зображують царицю Хатшепсут в декількох видах: як фараона, бога Осіріса і як сфінкса. За цим портретам можна уявити собі вигляд великої правительки: звужується до підборіддя овал обличчя, мигдалеподібні очі під широкими дугами брів, маленький рот, лінії століття, за допомогою гриму продовжені до скронь … На всіх статуях їх творці постаралися якомога точніше передати портретну схожість, але якщо у сфінксів і статуй великих розмірів намічено аж загальне схожість з оригіналом і відтворені найхарактерніші риси, то культові статуї з головного святилища зроблені воістину майстерно і дуже тонко і м’яко відтворюють портретний вигляд цариці.

Чудове оздоблення храму Хатшепсут проіснувало недовго. Законний спадкоємець Тутмос III, що зійшов на престол відразу після смерті цариці, насамперед наказав знищити всі зображення своєї попередниці і стерти всі написи, в яких згадується її ім’я. Скульптури храму були розбиті і зариті. А багато століть тому їх виявили археологи.

Посилання на основну публікацію