Хорватія у Другій світовій війні

У квітні 1941 року Югославія піддалася агресії з боку Німеччини і Італії і була окупована німецькими, італійськими, угорськими та болгарськими військами. Потім було перекроювання карти зайнятих територій: частина Далмації була приєднана до Італії, інша ж половина, а також частина Боснії і Герцеговини були приєднані до новоутвореного «Незалежній державі Хорватія», де був встановлений профашистский режим. Влада в Хорватії перейшла до «усташам», очолюваним Анте Павеліча. За підтримки нацистів вони розгорнули масовий терор проти сербів, євреїв, циган, а також антифашистів.

Спочатку опір сербського населення «усташскому» терору організовували «четники» (від сербського «подружжя» – загін) – вірні монархії партизанські формування на чолі з полковником драже Михайловичем. Він отримав звання генерала і військового міністра королівського уряду в еміграції (що знаходився в Лондоні) і до 1943 року користувався підтримкою Великобританії. Однак провідну роль в боротьбі проти профашистського режиму грали партизани-комуністи на чолі з Йосипом Броз Тіто. У згуртуванні антифашистських сил навколо компартії важливу роль зіграли декларований Тіто принцип самовизначення народів і обіцянку будувати нову Югославію в дусі федералізму.

Посилання на основну публікацію