✅Харківщина в післявоєнні роки

Збитки Харківщини за роки окупації

Під час воєнних дій і внаслідок окупації Харківщина зазнала великих збитків. Міста і села були перетворені на руїни. Гітлерівці пограбували і зруйнували 500 підприємств союзної, республіканської і місцевої промисловості, електростанції, залізничний транспорт. Було вивезено в Німеччину електротехнічне устаткування, верстати, трактори, 230 тис. т зерна, сотні тисяч голів продуктивної худоби.

Надзвичайна державна комісія з розслідування злочинів німецько-фашистських окупантів визначила збиток наукових і культури о-освітніх закладів Харківщини в розмірі 1,5 млрд крб.

Було пограбовано й знищено 1500 шкіл, 475 масових бібліотек (у тому числі одну з найбагатших бібліотек України — Харківську наукову бібліотеку ім. В. Г, Короленка), 37 вищих навчальних закладів, 46 науково-дослідних інститутів, 14 театрів, 9 музеїв. Була пограбована фашистами Національна українська картинна галерея (нині Харківський художній музей), з якої вивезено 96 картин українських, 185 картин західноєвропейських авторів, 12 гравюр і багато інших цінностей.

Окупанти знищили більше 280 тис. мирних жителів. Довоєнна чисельність населення Харкова була поновлена через 15 років, лише наприкінці 1950-х pp. Було зруйновано 60 тис. будинків селян, 1800 тис. ма житлової площі в Харкові. Загальний розмір збитків сягає 33,5 млрд крб.

Відбудова господарства краю розпочалася вже восени 1943 р, і була пов’язана з великими труднощами, через те що війна ще тривала. Не вистачало обладнання, будівельних матеріалів, грошей, робочих рук. Але Харків і Харківщина крок за кроком переходили до мирного життя.

Післявоєнна відбудова

Першочерговим завданням відбудови стало відновлення з руїн найважливіших об’єктів промисловості, транспорту та електростанцій. За короткий період необхідно було відродити життя в місті.

Для того щоб розпочати відбудову промислових підприємств, необхідно було розчистити територію від металобрухту, залишків зруйнованих приміщень, сміття. Цю задачу вирішили залученням до роботи населення Харкова та Харківської області.

Завдяки натхненній праці та ентузіазму громадян швидко було відбудовано заводи, житлові будинки, шляхи, школи, проведено роботи з відновлення трамвайних і тролейбусних колій, озеленення вулиць та майданів.

Кожного дня по 10-12 тис. харків’ян працювали на відбудові зруйнованої залізниці. Уже на п’ятий день після визволення міста, 28 серпня 1943 p., Харків прийняв перший потяг із Москви. Швидко відбудували вокзали, станції, складські приміщення, мости. Результатом напруженої праці стало відновлення більше 1400 км залізничних шляхів, 100 вокзалів і станцій у 1943 р.

У січні 1944 р. з депо «Жовтень» вийшов перший відремонтований паровоз. Тільки за вересень-грудень 1943 р. трудящі Південної залізниці відбудували 2315 км основних колій, 519 залізничних мостів. Уже через чотири місяці після визволення Харкова в місті працювало 171 підприємство.

Протягом року відновили свою роботу 247 промислових підприємств.

Повним ходом стали працювати цегляний, крейдовий, цементний заводи. На місцях руїн і згарищ виросли завод транспортного машинобудування ім, В. О. Малишева, електромеханічний (ХЕМЗ), велосипедний, завод «Світло шахтаря».

У вересні 1945 р, міста та селища Харківщини одержали струм від 29 електростанцій та понад 70 електрогенераторних установок.

У 1945 р, відновили роботу всі колгоспи, радгоспи, МТС (машинно-тракторні станції) області. Було відновлено 69 % довоєнних посівних площ.

Уже в 1943/44 навчальному році в 54 школах навчалися 25 тис. дітей. Відновлювалась і поширювалась мережа науково-дослідних інститутів. Піднімались із руїн бібліотеки, театри, кінотеатри, виходили газети. Швидкими темпами йшла відбудова мережі наукових, навчальних і культурно-просвітніх закладів.

Одночасно з відбудовою навчальні заклади поповнювались необхідним обладнанням. Для харків’ян, які через війну не отрима ли освіти, було організовано 22 вечірні школи робітничої мол о ді. Було введено обов’язкову семирічну освіту.

Громадянське будівництво в місті Харкові

Якщо в перші роки після визволення Харківської області головні зусилля було зосереджено на відбудові зруйнованого господарства, то вже з 1S45 р. починає розвиватися нове будівництво.

Основна увага приділялася центру міста, вул. Пушкінській. проспектам Леніна та Гагаріна, де з’явився ряд нових житлових будинків. За 10 років (з 1945-го по 1955-й) у місті збудовано й введено в дію 1 млн 1 тис. м3 житла.

Почалося велике житлове будівництво у двох нових районах Харкова: на Павловому полі та поблизу Селекційної станції (су часний мікрорайон Нові будинки). Значного розвитку дістало будівництво селищ з типових житлових двоповерхових будинків. У цих селищах одночасно будували й різні споруди громадського призначення. Найбільші з них — Салтівське селище, селище Артема, Південне селище ХТЗ.

Приводили до ладу трамвайні та тролейбусні шляхи, мережу вуличного освітлення. У різних районах міста створювали парки, бульвари, сквери. У 1946 р. заклали сквер Перемоги, у якому з’явився відомий усім харків’янам фонтан «Дзеркальний струмінь».

На схилах Університетської гірки було створено новий сквер з терасами, сходами, фонтанами та каскадами. ТутУ уперше в практиці Харкова успішно висадили дорослі дерева (липи) влітку. У післявоєнні роки було висаджено більше 430 тис. дерев і 850 тис. кущів, розширено парки ім. Горького, ім. Шевченка, почалось спорудження парку на Холодній горі.

У 1953 р. став до ладу новий залізничний вокзал, замість зруйнованого фашистами. Залізничні ворота Харкова стали справжньою візитною карткою нашого міста.

Харків залишався одним з найбільших авіаційних вузлів. У 1954 р. було збудовано новий аеропорт (за проектом архітекторів Г. Елькіна, Г. Крюкова, К. Літкевича),

У 1958 р. на проспекті Гагаріна з’явилась триповерхова будівля автовокзалу. Фасад у вигляді півкола гармонує а новою круглою площею, на яку він виходить. Привертають увагу оригінальні арочні прорізи вікон на всю височину будинку.

Це цікаво

Мала Південна залізниця урочисто відкрилася 8 листопада 1940-р. Але через півроку почалася війна, яка повністю її зруйнувала. Тільки у квітні 1945 р,, через два роки після визволення Харкова від фашистів, дорослі змогли повернути дітям їх залізницю. Було багато проблем, які потребували вирішення: зруйнований будинок вокзалу, згорілі паровозне депо та стрілочні пости, підірваний білий кам’яний міст. Та головне — відсутність паровоза. Лише завдяки людському завзяттю та кропіткій праці у першу неділю серпня 1945 р. — день професійного свята залізничників, дитячу залізну дорогу було знову відкрито.

Розвиток промисловості в Харкові

Відбудувати такі гіганти харківської промисловості, як тракторний, велосипедний, електромеханічний заводи, «Серп і молот» тощо, допомагали колективи Горьківського автомобільного, Алтайського тракторного, Московського, Куй би шевського підшипникових заводів. Вони направляли на наші заводи кваліфікованих робітників, інженерів, техніків.

Наприкінці травня 1944 р, до ладу став тракторний цех, цех холодного штампування, чавуноливарний і моторний цехи ХТЗ. У жовтні 1944 р. почали збирати перші трактори. Швидко піднімався з руїн ХТЗ, і вже в 1948 р. досяг довоєнного рівня.

У серпні 1944 р. було закінчено монтаж перших післявоєнних молотарок на заводі «Серп і молот». Розвивалося будівництво підприємств з виробництва будівельних матеріалів. Уведено в дію перший на Україні завод шлакоблоків, гіпсовий завод.

Харківські промислові підприємства опанували виробництво нових зразків техніки:

  • гідротурбін;
  • верстатів;
  • радіоприймачів;
  • велосипедів;
  • електротоварів;
  • двигунів тощо.

ХТЗ сконструював і виготовив дослідний зразок нового гусе ничного трактора ХТЗ-20. Колектив заводу «Серп і молот» за кінчив випробування та етав випускати для тракторів дизельні двигуни. Завод ім. Малишева опанував виробництво нових магі стральних тепловозів ТЕ-1,ТЕ-2, ТЕ-3, випустив серію спєціаль них гусеничних машин для третьої континентальної антарктич ної експедиції, які в умовах жорсткого клімату виявили високі експлуатаційні якості.

Уведення в дію Шебелінського газового родовища не тільки перетворило Харківську область в один з найбільших центрін газодобувної промисловості Союзу, але й у виключно короткий строк дало можливість зменшити напруження з паливом, забез печити більш якісним і дешевим паливом такі міста, як Харків, Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Запоріжжя, Бєлгород.

Закінчилися роботи з відбудови залізничних колій, які про ходили через Харківську область. Пересувний состав був повні стю оновлений потужнішими, ніж до війни, паровозами та тепловозами, вагонами.

До 1955 р. в місті прокладено 124 км трамвайної колії. Харків’ян обслуговували 50 тролейбусів, довжина тролейбусної траси складала 50 км замість 12,6 км до війни.

Відновили роботу 25 вищих навчальних закладів. У Харкові працювало 42 науково-дослідних інститути, 45 технікумів, біль ше 97 шкіл, 45 клубів, 135 бібліотек тощо.

Стан сільського господарства області. Однією з найважливі ших задач післявоєнного розвитку економіки була відбудова сільського господарства. На допомогу селянам Харківської області прийшли трудящі багатьох республік і областей. До Харківської області надійшло 1162 трактори, 570 плугів, 30 800 голів худоби.

Жителі міста не тільки передали селянам верстати та обладнання, але й брали участь в електрифікації сіл та сільського господарства, працювали на полях під час посівної та збираннл врожаю. У 1945 р. були відбудовані всі колгоспи, радгоспи та МТС (машинно-тракторні станції).

Найгостріиіі проблеми, з якими стикнулося сільське господарство після війни, були такі:

  1. війна підірвала матеріальну базу колективних господарств, значна кількість колгоспів і радгоспів була зруйнована, занепали виробничі площі, гостро відчувалася нестача техніки;
  2. протягом 1943-1945 рр, основною робочою силою колективних господарств були жінки, підлітки, діти, інваліди;
  3. після повернення радянської влади на селі відновилися командно-адміністративні порядки минулого, які мало враховували інтереси господарств і людей;
  4. уряд визнав за недоцільне повернення значної частини евакуйованих господарств.

Надмірні податки виснажували підсобні селянські господарства — податки стягували з тих, хто тримав свиней, мав яблуні й груші, селянам треба було здавати державі молоко (по 200 л на рік з господарства). їх примушували купувати на великі суми облігації державної позики.

Труднощі післявоєнної відбудови ускладнив голод 1946-1947 pp., спричинений посухою, найбільшою за останні 50 років, і високими планами хлібозаготівель. У цей період різко зменшилася врожайність зернових та технічних культур, погіршився стан тваринництва.

Узимку 1946 р. Україна зазнала нового удару голоду. Селяни змушені були відкопувати з-під снігу мерзлу картоплю, буряки — усе, що залишилося на колгоспних полях після збирання ирожаю. їли кору дерев, дрібних гризунів тощо. Унаслідок недоїдання серед селян поширювалася дистрофія, різноманітні хвороби. Швидко зростала смертність сільського населення.

І все ж колгоспники вирішили найголовнішу задачу землеробства — збільшити обсяги продукції рослинництва та тваринництва. Уже в 1949 р. посівні площі в Харківській області досягли довоєнного рівня. Налагоджено було постачання в колгоспи сільськогосподарської техніки, електрифіковано більше 400 колгоспів.

Це треба знати

26 лютого 1958 р. Указом Президії Верховної Ради СРСР Харківську область нагородили орденом Леніна за успіхи в справі збільшення виробництва та заготівель зерна, м’яса, молока, яєць й інших сільськогосподарських продуктів.

За конче невеликий строк місто Харків і Харківська область відродилися після війни та стали ще красивішими.

Посилання на основну публікацію