1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Характеристика форми правління Вірменії

Характеристика форми правління Вірменії

Драматичні події перших років незалежності Вірменії призвели до того, що розробка конституційних основ нової державності здійснювалася з серйозним запізненням. Нова конституція, що проголосила Вірменію незалежною демократичною державою, була прийнята на загальнонародному референдумі 5 липня 1995 року. Вона встановлювала фактично президентську систему правління, збалансовану поділом влади (ст. 5), посилену незалежною судовою системою.

Конституція 1995 року викликала різку критику вірменської опозиції, особливо в частині, що стосується перерозподілу влади на користь президента за рахунок повноважень парламенту. Критика на адресу конституції звучала і з боку міжнародних організацій, зокрема Ради Європи. В результаті в кінці листопада 2005 на референдумі було прийнято поправки до конституції. Текст конституції з поправками 2005 року іменується в офіційних джерелах «другий конституцією» або конституцією 2005 року.

Згідно з конституцією 2005 року, президент є главою держави, гарантом незалежності, територіальної цілісності та безпеки (ст. 49). Повноваження президента, зокрема, регламентуються ст. 55. Так, глава держави підписує в 21-денний термін прийняті Національними зборами закони або повертає їх до парламенту з запереченнями або пропозиціями з вимогою нового їх обговорення; відповідно до пункту 1 ст. 74 має повноваження щодо розпуску парламенту, якщо той двічі поспіль протягом двох місяців не схвалює програму уряду. Президент може розпустити Національні збори за пропозицією голови Національних зборів або прем’єр-міністра, якщо: а) Національні збори протягом трьох місяців чергової сесії не приймає рішення щодо проекту закону, визнаного постановою уряду невідкладним; б) протягом чергової сесії більше трьох місяців не скликаються засідання Національних зборів; в) протягом чергової сесії більше трьох місяців Національні збори не приймає жодного рішення з обговорюваних їм питань.

Президент має переважні в порівнянні з іншими гілками влади повноваження щодо призначення Генпрокурора, голови Центрального банку, голови Контрольної палати, членів Конституційного суду, формування Ради правосуддя, призначення членів Касаційного суду. В цілому питання відповідальності виконавчої влади в конституції прописано недостатньо чітко, що в деякій мірі послаблює законодавчу владу перед обличчям президента і уряду. У порівнянні з конституцією 1995 року «друга конституція» Вірменії надала Національним зборам більшу вагу при формуванні уряду. Так, згідно зі ст. 55, президент на підставі розподілу депутатських місць у Національних зборах і консультацій з депутатськими фракціями призначає прем’єр-міністром особа, яка користується довірою більшості депутатів, а якщо це неможливо, особа, яка користується довірою у найбільшого числа депутатів.

Парламент в політичній системі Вірменії формально в своєму розпорядженні серйозні важелі впливу на уряд, який зараз більш незалежно перед президентом, ніж це було зафіксовано в конституції 1995 року. Разом з тим президент має значні повноваження щодо парламенту, включаючи розпуск при несхвалення програми уряду. Однак система поділу влади може виявитися формальністю, якщо і президентський пост, і більшість місць в парламенті контролює одна партія (один блок). В такому випадку можливий «захоплення» всієї повноти законодавчої і виконавчої влади однією політичною силою, що, за твердженням деяких іноземних і вірменських спостерігачів, у Вірменії відбувається протягом як мінімум чотирьох виборчих циклів, в тому числі завдяки широкому використанню «адміністративного ресурсу». Досить небезпечна ситуація можлива і при блокуванні президента та уряду – таке «одностайність» може при певній стратегії завершитися розпуском парламенту.

ПОДІЛИТИСЯ: