Характеристика форми правління Швеції

Чинну конституцію Швеції складають: Акт про форму правління (прийнятий в 1974 році), Акт про престолонаслідування (діє з 1810 року) Акт про свободу друку (прийнято в 1949 році, змінений в 1974 році) і Основний закон про свободу висловлювань (прийнятий в 1991 рік). Крім того, особливе положення займає Акт про риксдагу, що має ознаки як елемента Основного закону, так і норми звичаєвого статутного права. Офіційною датою вступу нинішньої конституції в силу вважати 1 січня 1975 року. До цього в країні діяла конституція 1809 року, що ввела в Швеції принцип поділу влади і зафіксувала обмеження влади короля.

Згідно з чинною конституцією, Швеція є конституційною парламентською монархією. В Акті про форму правління сказано, що «главою держави є король або королева, які знаходяться на шведському престолі згідно з Актом про престолонаслідування». При цьому поправка про те, що шведським монархом може бути жінка, була внесена в Акт про престолонаслідування 1979 року.

Повноваження монарха в сучасній Швеції зводяться до представницьких і церемоніальних функцій. Фактично керівництво державою здійснює уряд на чолі з прем’єр-міністром. Кандидатура прем’єр-міністра пропонується і затверджується риксдагом в ході голосування депутатів. Прем’єр-міністр формує уряд, відповідальний перед парламентом, представляючи його на схвалення риксдагу.

Уже в ст. 1 гл. 1 конституції Швеції зафіксовано, що правління шведського народу грунтувалася на загальному і рівному виборчому праві. У ст. 2 гл. 1 закріплений такий важливий елемент політичної системи країни, як обов’язок держави «сприяти соціальному забезпеченню громадян».

Для того щоб внести поправки в будь-який з чотирьох нормативних документів, що становлять конституцію, запропоновані зміни повинно бути двічі підтримано риксдагом, при цьому другий розгляд проекту поправки відбувається після парламентських виборів, тобто при новій розстановці сил в риксдагу. Зміни, які вносились до Акту про форму правління після його прийняття, переважно закріплювали і розширювали політичні і громадянські права жителів країни. Так, в першій половині 1990-х років в число конституційних документів був включений Закон про свободу висловлювань (1991 рік), до конституції були внесені поправки, метою яких було зміцнення права приватної власності. Іншу важливу групу поправок того періоду склали зміни, пов’язані з перспективою вступу Швеції до Європейського союзу. У липні 2000 року вступили в дію нові поправки до Основного закону країни. Вони були переважно націлені на посилення контрольної функції парламенту, а також помітна зміна його структури: було створено правління риксдагу, що складається з голови риксдагу і представників партійних фракцій, сформований Комітет у справах ЄС.

Посилання на основну публікацію