Характеристика форми правління Норвегії

Діюча в Норвегії конституція була прийнята ще в 1814 році. Вона визначає політичну систему країни як конституційну монархію з парламентською формою правління. Законодавча влада зосереджена в руках парламенту – Стортингу, виконавча ввірена кабінету міністрів на чолі з прем’єр-міністром. Вищу судову владу здійснює Верховний суд.

Ст. 112 Основного закону говорить, що для внесення поправки в текст конституції необхідно висунути відповідну пропозицію в парламенті. Далі Стортинг «вирішує питання про необхідність внесення поправок», при цьому вони «не повинні суперечити конституційним принципам і повинні ставитися лише до зміни окремих положень, які не змінюють дух конституції». Проект поправки повинен отримати підтримку 2/3 депутатів Стортингу.

Всього за час існування норвезької конституції в неї було внесено 10 поправок, найважливішими з яких є принцип парламентаризму (1884 рік), розширення виборчого права (1898 і 1913 роках), скасування поділу Стортингу на дві палати (2007 рік; з введенням в дію з 2009 року). Ці поправки були пов’язані з мінливими реаліями світу і внутрішнього устрою країни.

У конституції Норвегії зафіксовані всі основні демократичні права. Ст. 50 наділяє всіх громадян країни старше 18 років правом голосу, ст. 96 забороняє засудження підозрюваного до винесення відповідного судового рішення, ст. 100 гарантує свободу слова і преси, а стаття 110 © – «повага і дотримання прав людини». Право громадян на свободу віросповідання зафіксовано в ст. 2. Це можна пояснити особливою роллю релігії і, зокрема, лютеранської церкви в країні, з одного боку, і бажанням держави підкреслити свободу громадян у виборі релігії – з іншого.

Посилання на основну публікацію