Характеристика форми правління Мальти

Діюча конституція Мальти є результатом тривалого історичного розвитку. Еволюційний накопичення елементів демократичної державності, верховенства закону, прав і свобод людини і громадянина набуло виразних рис з початку XIX століття, коли нетривале панування Франції (з 1798 роки) було в 1800 році змінено британським пануванням. Британський колоніальний режим супроводжувався повільним, поступовим визнанням і розширенням індивідуальних прав особистості, створенням обмежених, спочатку тільки дорадчих форм представницького участі широкого загалу, що стосуються здійснення місцевого управління, а потім і самоврядування, зрозуміло, під контролем британської влади.

Перша конституція з’явилася на Мальті в кінці XIX столітті. Конституція 1887 року поєднувала владу британського монарха (був представлений губернатором) з елементами представництва населення Мальти. У 1921 році новий основний закон надав владі Мальти, підлеглим британському губернатору, обмежені повноваження з управління внутрішніми справами, поклавши на виконавчі органи відповідальність за виконання цих повноважень перед двопалатним парламентом.

Після закінчення Другої світової війни в обстановці наростаючої кризи колоніальних систем (зокрема, британської) і усиливавшихся прагнень населення колоній до самовизначення, як правило, у формі повної державної незалежності, конституційне розвиток Мальти прискорилося. Нова конституція Мальти 1947, зберігаючи за владою Великобританії, головним чином, питання оборони, цивільної авіації, валюти, імміграції та громадянства, значно розширила мальтійський самоврядування. Законодавчі збори Мальти (40 членів) стало обиратися за пропорційною системою. Збереглися і дещо розширилися інші, введені раніше демократичні інститути.

Рух за незалежність посилювалася. Призначена владою Великобританії Мальтійська конституційна комісія за участю мальтійців підготувала проект нової конституції, введеної в дію в 1961 році. Сфера британської влади стала ще вже. Парламент Мальти отримав виняткові законодавчі повноваження. Виникли «конкуруючі повноваження», що належать одночасно владі Мальти і Великобританії, але при переважанні все ж британської держави. Найважливішу частину цієї «спільної» компетенції становили іноземні справи і оборона.

Однак уже в 1962 році Мальта офіційно звернулася до Лондона з проханням про надання їй незалежності в складі Співдружності. Англо-мальтійська конференція 1963 року, референдум на Мальті з даного питання визначили прийняття відповідного закону британським парламентом в 1964 році: Мальта юридично стала незалежною державою, членом ООН.

Конституція 1964 року поєднувала залишки колишньої державно-правового зв’язку з Великобританією і навіть залежності від неї з основним змістом конституції, яке зберігає своє значення і нині. З одного боку, Мальта стала членом Співдружності, конституційною монархією, з британським монархом як глава держави, функції якого виконував його представник на Мальті – генерал-губернатор. З іншого боку, з решти питань конституційного права конституція 1964 року визначила багато права громадян (в тому числі виборче право осіб, які досягли 21 року і які прожили на Мальті не менше двох років), статус парламенту (Палати представників), уряду на чолі з прем’єр- міністром і так далі. Право перегляду конституції Мальти належить парламенту, що закріплено в ст. 66 конституції, при цьому для перегляду низки особливо важливих статей потрібне схвалення законопроекту 2/3 голосів депутатів у заключному читанні.

Конституція Мальти складається з 124 статей в 11 главах і чотирьох додатків. Перша глава характеризує державний лад, символи та інші атрибути Республіки Мальта, а також роль конституції як основного закону. Другий розділ стосується основоположних принципів соціального захисту, третя – питань громадянства, четверта – фундаментальних прав і свобод людини. П’ята глава регламентує діяльність президента, шоста – парламенту, сьома – уряду, восьма – судової системи. Дев’ята глава стосується фінансових аспектів функціонування мальтійського держави, десята – державної служби, одинадцята містить ряд положень, які не увійшли за своїм характером в попередні глави. Програми включають кодекси, тексти присяги, а також список країн Співдружності.

У 1964-1974 роках конституція піддалася ряду часткових поправок і одному принципової зміни. До числа таких поправок відносяться: отримання громадянами Мальти прав громадян Співдружності (1965, 1967 роках та інших); підтвердження конституційних гарантій свободи слова (1966 рік) і інше. Принципова зміна було внесено до конституції в 1974 році, коли Мальта стала членом реформованого Співдружності.

Посилання на основну публікацію