Характеристика форми правління Литви

Витоки перших конституційних актів на території литовської держави сягають Литовський статут. Саме вони названі в преамбулі чинної конституції правовим фундаментом литовської держави. Нинішня конституція прийнята на референдумі 25 жовтня 1992 року. Структурною особливістю конституції 1992 року є включення в її текст конституційного закону від 11 лютого 1991 року «Про литовській державі» і конституційного закону від 8 червня 1992 року «Про неприєднання Литовської Республіки до пострадянських Східних союзів».

Литовська держава є незалежною демократичною республікою. Конституція не допускає ні обмеження, ні обмеження, ні присвоєння суверенітету, що належить народу. Протидія насильницькій посяганню на незалежність, територіальну цілісність або конституційний лад визнано правом як народу, так і кожного громадянина Литви. Разом з положеннями ст. 8, що повідомляють захоплення державної влади або її інститутів насильницьким шляхом антиконституційним, незаконним і недійсним, ці норми є механізмом захисту суспільства і держави від недемократичних тенденцій.

Характер взаємозв’язків між Сеймом, президентом республіки і урядом дозволяє охарактеризувати Литву як республіку зі змішаною формою правління з переважанням елементів парламентаризму.

Загальний обсяг і зміст прав і свобод, встановлених конституцією Литви, відповідають загальновизнаним світовим стандартам. Внести до Сейму пропозицію щодо зміни або доповнення конституції Литовської Республіки має право група членів Сейму в складі не менше 1/4 членів Сейму або не менше 300 тисяч виборців.

Під час надзвичайного або воєнного стану поправки до конституції вноситися не можуть (ст. 147).

Положення статті 1 Конституції «Литовська держава є незалежною демократичною республікою» може бути змінено тільки шляхом референдуму, якщо за це висловиться не менше 3/4 громадян Литви, які мають виборче право.

Тільки шляхом референдуму можуть змінюватися положення глави I «Литовська держава» та глави XIV «Зміна конституції». Конституційні поправки до інших глав конституції повинні розглядатися Сеймом, причому голосування щодо них має проводитися двічі і з інтервалом не менше ніж на три місяці (ст. 148).

Проект закону про зміну конституції вважається прийнятим Сеймом, якщо при кожному голосуванні за нього проголосувало не менше всіх членів Сейму.

Конституційна поправка, яка не отримала схвалення, може бути представлена ​​на повторний розгляд не раніше ніж через рік.

Прийнятий закон про зміну конституції підписується президентом республіки і не пізніше ніж протягом 5 днів офіційно оприлюднюється.

Якщо в зазначений термін такий закон президентом не підписується і не оголошується, цей закон вводиться в дію після його підписання та офіційного оприлюднення головою Сейму.

Закон про зміну конституції вводиться в дію не раніше ніж через один місяць після прийняття (ст. 149).

Зміни до конституції вносилися двічі: законом від 20 липня 1996 року і законом від 12 грудня 1996 року.

23 січня 2003 року литовський Сейм прийняв поправку до статті 47 конституції. Поправка дає право юридичним суб’єктам Литви і іноземцям набувати у власність землі сільськогосподарського призначення.

13 липня 2004 Сейм прийняв поправку до статті 57 конституції про постійну дату виборів Сейму та доповнення до статті 150 «Про участь Литви в Європейському союзі».

Посилання на основну публікацію