Характеристика форми правління Австралії

Конституція Австралійського Союзу була прийнята законодавчим актом британського парламенту від 9 липня 1900 роки (остання редакція 1988 року). Відмітна риса конституційного устрою Австралії – різного роду акти, які є доповненнями до конституції. У 1986 році був прийнятий пакет законів, остаточно врегулював конституційне законодавство країни. Згідно з цими постановами, на території Австралії припинена діяльність британського парламенту і зняті обмеження на законодавчу діяльність Австралійського Союзу. Британський Таємна рада остаточно втратив апеляційні функції судової інстанції останнього ступеня, це право повністю перейшло до Високого суду Австралії.

Австралія – ​​конституційна монархія. Главою держави є британський монарх. Його повноваження здійснюються генерал-губернатором, який призначається монархом Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії за рекомендацією прем’єр-міністра Австралії зазвичай терміном на п’ять років. Також представниками корони є губернатори австралійських штатів.

Австралія – ​​демократичну незалежну федеративну державу, політичний устрій і система управління якого засновані на поєднанні британської та американської моделей. Австралія – ​​це федерація шести штатів і двох територій, і в кожному штаті існує своя конституція. Конституції штатів можуть відрізнятися від конституції Австралії, але не повинні суперечити їй. Також на території Австралії діють конституційні угоди, які регулюють взаємовідносини між парламентом і урядом і різними урядовими організаціями.

У тексті конституції Австралії закріплені права громадян на свободу релігії (ст. 116), компенсацію з боку держави в разі націоналізації приватної власності (ст. 85) та ін. Відповідно до ст. 117, встановлено рівність громадян: австралієць, який проживає в одному штаті, не може піддаватися дискримінації або позбавлення прав в будь-якому іншому штаті.

Зміни і доповнення до конституції приймаються абсолютною більшістю голосів в обох палатах парламенту, після чого в кожному штаті виносяться на референдум. Поправки вважаються прийнятими, якщо їх схвалив більшість в штатах і більшість виборців в країні. Далі поправки передаються генерал-губернатору для розгляду їх монархом (ст. 128).

Посилання на основну публікацію