Вплив полярного клімату на людину

Сезонні коливання фізіологічних процесів і біохімічного обміну речовин в організмі людини носять характер пристосованості і обумовлені адаптацією організму до змін температури, погоди, харчування. Організм як би заздалегідь готує себе до майбутніх змін в навколишній природі. Наприклад, вміст лейкоцитів і еритроцитів, цукру і холестерину в крові змінюється, підкоряючись якимсь закономірностям, від сезону до сезону. Так, артеріальний тиск в холодну пору року в середньому дещо підвищений в порівнянні з літніми місяцями, певні зміни відбуваються в роботі печінки, шлунка, легень.

На Півночі сезонні зміни тісно пов’язані з акліматизацією. В організмі приїхали на Північ далеко не відразу виробляється необхідна ритміка сезонних змін, яка б відповідала місцевим потребам. Чим далі на Північ, тим більше виражені сезонні зміни температури і вологості навколишнього середовища, а головне – освітленості. Не тільки за Полярним колом, але і трохи південніше, в Архангельську, Петрозаводську, Ленінграді влітку бувають білі ночі, тоді як взимку, навпаки, протягом декількох місяців тут панує морок, і сонце ледь показується з-за обрію. Ці чинники впливають і на особливості біологічних ритмів організму сіверян.

Безпосереднє відношення до проблеми акліматизації має питання біоритмів організму. Переїзд людини в нову кліматичну зону, зміна часового поясу пов’язані, як кажуть фізіологи, з ламкою у нього колишнього і виробленням нового стереотипу. У перші 2-3 дні на новому місці організм ще працює за старим «графіком», але з 3-6-го дня вже починає перебудовуватися. Саме в ці дні у новоселів з’являється велика кількість скарг на погане самопочуття, розлад сну, зниження апетиту. Цей гострий період акліматизації триває один-два тижні. У наступні терміни, на 14-25-й день, відбувається закріплення нового ритму, відповідного нових умов.

Однак у людей, що живуть в приполярних областях довгий час, незважаючи на полярну ніч і полярний день, біоритми збережені і чітко виражені. Для сучасної людини, поряд з кліматичними і географічними особливостями місцевості, найбільше значення мають соціальні чинники. Саме вони визначають особливості режиму праці та відпочинку. На біологічні ритми людини першорядний вплив надають умови роботи, домашній побут, відпочинок. Їх зміна відбувається, наприклад, при недостатній або надмірного фізичного навантаження, різкій зміні звичного режиму харчування. Крім цього, на організм впливають до 40 різних метеорологічних чинників. Найбільш відчутний вплив надають зміни атмосферного тиску, швидкості вітру, вологості, температури, електропровідності і ін. Тому для жителів полярних областей, де погода відрізняється нестійкістю, особливо важливо не створювати додаткових перешкод у роботі свого організму (алкоголь, куріння, нервові перевантаження).

У зимівників перших антарктичних експедицій лікарі відзначали в деяких випадках ознаки нервового перенапруження: у полярників спостерігалася якась замкнутість, втрата інтересу до навколишнього оточення і роботі. Правда, як потім з’ясувалося, поява цих властивостей характеру пов’язано не тільки з умовами Півночі. Вони можуть розвиватися в разі, якщо людина потрапляє в умови ізоляції. Вперше це було виявлено при підготовці космонавтів. Одне з численних випробувань полягала в тому, що людину поміщали на тривалий час в ізольоване приміщення. Повна тиша, спокій, робота строго за програмою. Дозволені лише записи в щоденнику. В таких умовах у людини швидко змінювалося уявлення про час доби. У людей з нестійкою нервовою системою порушувався сон, з’являлися слухові і зорові галюцинації. Умови в Антарктиді виключно несприятливі для людини. Низькі температури повітря, сильні вітри, одноманітність полярної ночі – все це створює умови ізоляції.

За даними Е. А. Ільїна перші півтора місяці для всіх без винятку полярників, як правило, характерно піднесений і жваве настрій. Все кругом ново і незвично. Йде обладнання табору, установка і перевірка наукової апаратури. У цей період вивчення біострумів мозку показало, що в клітинах нервової системи явно переважають процеси збудження. Однак вже на другий, а у деяких на п’ятий місяць настрій помітно знижується, а ознаки порушення в корі головного мозку зникають. На шостий-восьмий місяць перебування на станції тонус нервової системи ще більше знижується, настрій у полярників помітно погіршується, з’являється дратівливість. Погіршення настрою у полярників Антарктиди відбувається в самий розпал полярної ночі. За до кінця зимівлі, з появою сонця і настанням полярного літа, настрій знову підвищується.

Посилання на основну публікацію