Внутрішні конфлікти і розколи в Сирії

В цілому, сирійське суспільство може бути оцінено як малоконфліктне. Століттями на території країни мирно уживалися представники різних етносів і конфесій. У період правління X. Асада національне питання як тема публічних дискусій і наукових досліджень знаходився під найжорстокішим забороною, а його вивчення було прерогативою спеціальних органів і вузького кола осіб у владі. Однак в останнє десятиліття в зв’язку з наростанням проблем в економіці, збільшенням масштабів соціального розшарування, активізацією рухів політичного ісламу на тлі загострення в регіоні релігійних і етнічних конфліктів владі все важче стає контролювати етноконфесійних обстановку в країні.

Як приклад можна навести ситуацію з сирійськими курдами, які, на відміну від своїх турецьких та іракських побратимів, довгий час не виступали консолідованим фронтом в боротьбі за свої права. Разом з тим під впливом подій в сусідньому Іраку в 2004-2005 роках стався ряд збройних сутичок між курдами і арабами на грунті національної ворожнечі. Масові заворушення 2004 року, які розпочалися після бійки на футбольному матчі, поширилися по всій країні, по обидва боки були десятки постраждалих (всього, за даними Amnesty International, загинули 100 осіб, поранено – 400, заарештовано понад 2 000). Справжньою причиною конфлікту є відверто дискримінаційний закон номер 93 від 1962 року. Згідно з цим законом, всі 160 000 курдів, які проживали тоді на території Сирії, оголошувалися безправними іноземцями. Тема сирійських курдів постійно звучить в щорічних доповідях західних правозахисних організацій. Amnesty International зафіксувала випадок вбивства священнослужителя, який поширював антиарабські ідеї серед курдів, а також періодичні сплески насильства по відношенню до курдського меншості.

Загострення ситуації з фактично безправним становищем сирійських курдів може бути пов’язано з військовою присутністю в регіоні США, які намагаються шукати в сусідніх з Іраком державах точки опори для проведення своєї політики. Курдська громада виступила в кінці 2004 року з програмою, основними пунктами якої є вимога цивільних прав і виділення в користування курдам території, які були штучно «арабізованих» на початку 1960-х років. Сирією для протидії Туреччини. Курдська націоналізм в доступному для огляду майбутньому може стати реальною політичною силою тільки при зовнішньої підтримки. Конфлікт носить явний міжнаціональний характер, так як 96% сирійських курдів в релігійному відношенні мусульмани-суніти і не сповідують національну релігію курдів – йезідізм.

Нинішнє керівництво САР уважно стежить за розвитком проблеми сирійських курдів. Незабаром після згаданих подій Б. Асад розпорядився переглянути положення зазначеного закону з тим, щоб надати сирійським курдам всю повноту громадянських прав.

У 1998 році відбулася різка ескалація напруженості на турецько-сирійському кордоні. Обидві сторони перекинули військові з’єднання на кордон, вірогідність зіткнень була дуже висока. Туреччина звинувачувала Сирію в тому, що Курдська робоча партія (КРП) використовує сирійські банки для фінансування своєї діяльності і підтримує зв’язки з сирійськими курдами. Після загострення на кордоні Сирія погодилася піти на поступки, які зафіксовані в Аданской угоді 1998 року. Воно передбачає закриття тренувальних таборів КРП на території Сирії, блокування рахунків активістів КРП в сирійських банках і розмінування прикордонної смуги.

Посилання на основну публікацію