Внутрішні конфлікти і розколи в Китаї

Коефіцієнт Джині – показник, що вимірює нерівність по всій сфері розподілу доходу і споживання, – для Китаю в 2001 році становив 44,7, для Гонконгу в 1996 році – 43,4 (значення 0 представляє абсолютну рівність, значення 100 – абсолютне нерівність).

Сьогодні заклопотаність китайської влади викликає значне відставання в соціально-економічному розвитку західних районів КНР від прибережних, особливо міст центрального підпорядкування.

Іншим джерелом соціально-політичних напружень є перебування етнічних меншин (хуей, тибетців, уйгурів) в групі ризику.

Також дестабілізуючим фактором можуть послужити тайванський питання, протести продемократичних партій Гонконгу, діяльність забороненої секти Фалуньгун.

Таким чином, джерела соціально-політичних напруженостей і розколів в Китаї зводяться до діючого політичного режиму, значного обмеження прав людини (етнічний сепаратизм, етнополітичні, системно-ідеологічні конфлікти), а також нерівномірного соціально-економічного розвитку різних регіонів країни.

Тайванський питання. У 1912 році в результаті Синьхайской революції в Китаї була проголошена Китайська Республіка. У 1949 році після багаторічної громадянської війни на материковій частині Китаю була проголошена Китайська Народна Республіка, а уряд Гоміньдану, що отримало офіційне визнання США та ін. Західних держав, відступило на острів Тайвань. З цього моменту почалося протистояння уряду Китайської Республіки, який базувався на о.Тайвань і представляв Китай в ООН аж до 1972 року, і уряду КНР. СРСР визнав КНР в 1949 році, а США встановили дипломатичні відносини з КНР в повному обсязі лише в 1979 році, денонсувавши договір про взаємну оборону з Китайською Республікою 1954 року і зберігши при цьому зв’язку з урядом Тайваню на неофіційному рівні згідно з відповідним законом, прийнятим конгресом США в 1979 році.

У конституції КНР закріплено, що Тайвань є «частиною священної території КНР»; возз’єднання Тайваню з материковою частиною Китаю є найважливішою загальнонаціональним завданням. Однак на Тайвані значним впливом користуються прихильники відмови від єдності з материковим Китаєм. Керівництво КНР болісно реагує на зростання впливу ідеї незалежності Тайваню і не виключає застосування сили в разі, якщо останній офіційно оголосить про свою незалежність.

Проте КНР і уряд Китайської Республіки Тайваню підтримують зв’язки на неофіційному рівні. Офіційна позиція керівництва КНР з питання об’єднання схиляється до формули «Одна держава, дві системи», проте не виключена і формула «Одна держава, три системи», що припускає конфедеративний об’єднання. Торгово-економічні зв’язки між материковим Китаєм і Тайванем розвиваються дуже динамічно.

За всю історію даного конфлікту загинуло близько 6 000 чоловік.

Конфлікт центрального уряду КНР з продемократичними партіями Гонконгу. В результаті виборів в парламент ОАР Сянган 10 вересня 2004 року, всупереч всім очікуванням, демократичним партіям не вдалося збільшити своє представництво, в той час як пропекінскіе партії утримали більшість. В результаті мали місце масові акції протесту проти небажання центрального уряду дозволити провести прямі вибори в 2007 році.

Посилання на основну публікацію