1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Віковий, статевий, расовий склад населення Землі

Віковий, статевий, расовий склад населення Землі

Статево-віковий склад населення відноситься до числа найважливіших показників. Виходячи з вікового складу, можна судити про стан трудових ресурсів суспільства.

Чоловіків у світі на 46 млн. Більше, ніж жінок. Однак в окремих регіонах різниця між чоловіками і жінками невелика.

За статистикою щодо більшої народжуваності хлопчиків, ніж дівчаток. В середньому в світі на 1000 дівчаток у віці до 14 років припадає 1070 хлопчиків. У Європі цей показник дорівнює 1064, в Азії – 1058, в Австралії і Океанії -1059. Лише в Африці (1008) і в Америці (1039) цей показник нижче середнього. За тією ж статистикою в середньому в світі з 1000 новонароджених більше половини (520) – хлопчики.

Працездатне населення, до якого належать люди у віці від 15 до 60 років, також відрізняються за статевою складу. На 1000 працездатних жінок припадає тисячі двадцять одна працездатний чоловік.

В Європі приблизно рівна кількість чоловіків і жінок; в Азії на 1000 жінок припадає 1049 чоловіків; в Австралії і Океанії – 1039 чоловіків. Інша картина спостерігається в Африці і Америці, де на 1000 жінок припадає 979 і 990 чоловіків відповідно.

Регіональні відмінності характерні і для вікового складу населення Землі. Розглянуті відмінності обумовлені народжуваністю і смертністю. Зростання народжуваності за останні 10-15 років привів до того, що в складі населення зросла кількість дітей і підлітків. Навпаки, при зниженні народжуваності число дітей і підлітків в складі населення скорочується.

Зниження народжуваності призводить до «старіння» населення.

В даний час в віковому складі населення земної кулі скорочується частка дітей і збільшується частка дорослих і літніх людей, тобто спостерігається процес «старіння» населення світу.

Відомо, що в багатьох країнах до працездатного населення відносяться чоловіки у віці від 16 до 59 років і жінки у віці від 16 до 54 років. З таблиці 7 видно, що працездатне населення переважає над усіма іншими віковими групами.

У Європі частка трудового населення найвища – 63-65%; в Америці, Австралії і Океанії – 58-59%; в Азії – 53-54%; в Африці – 49%. Таким чином, в середньому по світу на частку працездатного населення припадає 56% від загальної чисельності.

Населення Землі розрізняють за расовими, етнічними та релігійними ознаками.

Расові відмінності обумовлені історично. Головною відмінністю є колір шкіри. До побічних ознак належать колір очей і волосся, форма носа і губ, статура і т.д.

Расові відмінності, як згадувалося, сформувалися історично. Людина пристосовувався до навколишнього середовища проживання, в результаті чого набував ті чи інші з оптимальних рис.

Населення Землі за расовою ознакою ділиться на три основні групи: європеоїди (білі); монголоїди (жовті) і Негроїди (чорні). Деякі дослідники виділяють і четверту групу, до якої зараховують австролоідов.

Європеоїди населяють Європу, Південно-Західну і Західну Азію, Північну Африку, Північну Америку, а також більшу частину Південної Америки та Австралії.

Монголоїди населяють Східну, Південно-Східну і Центральну Азію, північ Канади, Центральну і Південну Америку.

Негроїди населяють Африку, Південну Азію, Америку і Океанію.

Населення Землі складається з окремих етнічних груп, які відрізняються один від одного рівнем соціально-економічного та культурного розвитку. Вищою формою етносу є нація. Під нацією розуміють історично сформовану групу людей, яких об’єднує спільність території, мови, культури і соціально-економічні інтереси.

Таким чином, національні відмінності людства обумовлені історичними умовами розвитку і формування людського суспільства. Азія за різноманітністю національного складу займає перше місце в світі. Наприклад, в Індії та Індонезії проживають понад 150 народів і народностей; на Філіппінах – більше 100; у В’єтнамі та Китаї – понад 50; в Ірані, Афганістані, М’янмі і Таїланді – понад 30.

Державні кордони розділили компактні території проживання деяких народів. Наприклад, курди проживають в Туреччині, Ірані та Іраку і частково в Сирії; белуджі – в Ірані, Афганістані і Пакистані; пенджабци – в Пакистані і Індії; бенгальці – в Бангладеш і Індії; пуштуни – в Афганістані та Пакистані.

За національно-етнічною ознакою країни світу діляться на чотири групи.

До першої групи держав – мононаціональні, відносяться країни, де на частку провідною нації припадає не менше 95% населення.

До мононаціональними типу держав відносяться: Ісландія, Ірландія, Норвегія, Данія, Польща, Німеччина та ін. – в Європі. В Азії це: Японія, КНДР, Республіка Корея, Бангладеш, Монголія, Вірменія, Ємен, Оман, Катар і ін. В Африці – Єгипет, Лівія, Сомалі, Мадагаскар. До мононаціональним держав належать також держави Південної Африки.

Другу групу держав складають країни, де на частку провідною нації доводиться від 70 до 95% населення. Це: Великобританія, Франція, Іспанія, Фінляндія, Румунія, Алжир, Марокко, Зімбабве, Мавританія, Ботсвана, Сирія, США, Австралія, Нова Зеландія та ін. До згаданої вище групи держав відносяться Узбекистан, Туркменістан, Таджикистан і Азербайджан.

До третьої групи належать держави, де на частку провідною нації припадає менше 70%. Це Іран, Афганістан, Грузія, Киргизстан, Казахстан, Пакистан, Малайзія, Лаос, а також країни Центральної, Східної та Південної Азії.

У четверту групу входять держави, де на роль ведучої нації претендують кілька націй. Це Індія, Росія, Індонезія, Філіппіни, Швейцарія і країни Західної Африки.

Відомо, що релігія відіграє велику роль в житті суспільства. Роль релігії в суспільстві багато в чому залежить від рівня соціально-економічного розвитку. Знання релігійних особливостей і їх об’єктивна оцінка істотні для розуміння специфічних соціально-географічних явищ.

В Європі широко поширені різні види християнського вчення. Католицизм прижився, головним чином, на півдні і частково на заході і в центрі європейського материка. Протестантство поширене на півночі і в центрі Європи.

У колишньому Радянському Союзі домінували православ’я і іслам. В Азії поширені всі великі релігійні течії, властиві світу. Проте, найпоширенішою релігією в Азії є іслам.

Ісламський релігійна течія ділиться на дві великі гілки: сунітську і шиїтське. Сунітський іслам сповідує населення найбільшою ісламської країни – Індонезії, а також Малайзія, Бангладеш, Пакистан, Афганістан, держави Центральної Азії, Південно-Західної та Західної Азії, Туреччини та ін. Шиїтський вчення прижилося в Ірані, Азербайджані, частково в Іраку і Ємені. Іслам сповідують і значна кількість громадян Індії, Філіппін, Камбоджі, Таїланду, М’янми, Кіпру та Шрі-Ланки.

У Східній і Південно-Східній Азії поширений буддизм і ламаїзм. Велика частина населення Індії та Непалу сповідують індуїзм. У Китаї основні релігійні течії представлені конфуціанством і даоцізмом. В Японії розвинений синтоїзм.

Християнство не отримало широкого поширення в Азії. Християнство сповідують на Філіппінах, в Вірменії, Грузії та Кіпрі. У Лівані християнство сповідують 35% населення; в Індії налічується від 5 до 6 млн. християн. Чимало християн в Сирії, Китаї, Японії, Кореї, Індонезії, Малайзії та ін. На півночі, заході і сході Африки переважають суніти. В Ефіопії, ПАР і ряді інших країн помітну роль відіграє християнство.

У Центральній і Південній Африці велика частина населення поклоняється місцевим, традиційним божествам.

У Північній Америці населення сповідує християнство. Є як католики, так і протестанти. Наприклад, в США домінують протестанти, а в Канаді – католики.

У Центральній і Південній Америці переважають католики. В цілому на американському континенті проживає понад половини католиків.

Іслам сповідують деякі верстви населення США, а також населення країн Карибського басейну. В Австралії та Океанії широко поширена католицька і протестантська віри. За останні роки помітне поширення ісламу стало характерним явищем.

Людство розселено по земній кулі нерівномірно. Середня щільність населення, під яким розуміється число людей, що проживають на 1 км.кв, становить 46,2 чол / км.кв.

Середня щільність населення Землі (заселена площа землі – 130 млн. Км.кв) – 53,6 чол / км.

В даний час в Азії середня щільність населення – 136,5 чол / км.кв; в Європі – 107,3; в Африці – 36,7; в Північній Америці – 27,6; в Південній Америці – 23,1; в Австралії і Океанії – 4,6 чол / км.кв.

Необхідно зауважити, що 70% населення Землі проживає на площі, яка становить 7% від загальної площі суші.

Найбільш щільно заселені Південна, Південно-Східна та Східна Азія, Європа, а також північно-східна частина США.

Південна, Південно-Східна та Східна Азія, як осередки древньої цивілізації, заселені здавна. Характерно, що згадані вище райони спеціалізуються на вирощуванні такої трудомісткої культури, як рис.

Промислова революція XVIII-XIX ст. зумовила зростання щільності населення в індустріальних районах Західної Європи.

Відомо, що людина з давніх-давен обживав морське і океанічне узбережжя. У прибережній смузі шириною до 200 км в даний час проживає більше половини населення Землі, а в смузі шириною до 50 км – 30% населення світу.

До найбільш густонаселених районів відносяться: Рурський басейн, Ельзас, Лотарингія, райони Парижа і Лондона, Північна Італія, Москва і Підмосков’ї, Донбас, Ферганська долина, Східний Китай, Індо-Ганг-ська низовина, острів Ява, дельта Нілу, північний схід США , район Великих озер, Атлантичне узбережжя Південної Америки, узбережжя Гвінейської затоки і ін.

Велика частина суші не заселена. Рідкісне населення характерно для районів з екстремальними природними ресурсами. Це відноситься до пустелі, екваторіальним лісах, Полярного і Приполярному територіям, а також гірських місцевостей, особливо високогір’я. Близько 15% суші відноситься до категорії не освоєних людиною територій.

Нерівномірно заселені території: Росії, Канади, Китаю, Австралії, Єгипту, Бразилії, Туркменії, Таджикистану, Індонезії та ін.

Між рельєфом і щільністю населення існує пряма залежність.

Міграційні процеси розселення, незважаючи на високий рівень науково-технічного прогресу, залишаються залежними від природних умов.

ПОДІЛИТИСЯ: