Видобуток твердих корисних копалин Світового океану

Видобуток твердих корисних копалин Світового океану багато в чому залежить від розвитку і становлення морської геології та морської гірничої справи.

До цього часу вона була зосереджена в зоні шельфу при глибині до 200 метрів, тобто тяжіла до суші і практично розвивалася тими ж шляхами, що й на континентальних розробках.

Шельфові родовища були виявлені як частина родовищ суші, як їх природне продовження в морі (наприклад, платина — у США, каситерит — в Індонезії).

У ряді випадків геологічна ситуація на суходолі сприяла виявленню родовищ в прилеглій шельфовій зоні (алмази — в Намібії, залізисті піски — в Японії). Відомими виходами пластів копалин на березі, які вдалося простежити під дном моря, відрізняються деякі родовища в:

  • Канаді;
  • Японії;
  • Англії та ін.

З корінних родовищ морського дна видобувають:

  • вугілля;
  • залізні руди;
  • олово;
  • сірку.

Шахти і рудники під дном моря мають розгалужену мережу гірських виробок.

У Японії з таких шахт видобувають понад 30% вугілля, в Англії – 10%. Одним з найбільших високопродуктивних залізорудних підприємств світу є канадський рудник «Вабана», розкритий похилими виробками з півострова Белл-Айленд.

У берегових та прибережно-морських зонах зараз вже розробляють розсипні родовища:

  • олова;
  • золота;
  • платини;
  • рідкоземельних елементів;
  • залізистих пісків.

Так, у капіталістичних країнах з підводних розсипних родовищ отримують:

  • близько 100% (від загального обсягу видобутку) цирконію та рутилу;
  • близько 80% ільменіту;
  • більше 50% каситериту.

Видобуток в прибережній зоні будівельних матеріалів (пісок, гравій, черепашник) засобами сучасної техніки дозволяє одержувати високоякісну сировину за прийнятною собівартістю.

Зона шельфів — відносно доступна в технічному відношенні — займає одну п’яту частину площі континентів.

У структурному плані вона є продовженням континентальних платформ під рівнем моря. Ймовірність виявлення родовищ твердих корисних копалин в осадових і корінних породах дна шельфу така ж, як і в континентальних умовах.

Це важлива обставина: наприклад в Росії шельфи займають територію близько 6 млн. км² (21,8% всієї площі шельфових зон у Світовому океані).

Останнім часом за кордоном надають особливе значення освоєнню глибоководних рудних покладів, виявлених в центральних районах океанів і в деяких розломах земної кори на дні морів і океанів.

Родовища, придатні для розробки, містять у середньому:

  • до 2% нікелю, кобальту і міді;
  • близько 20% марганцю;
  • ряд інших цінних елементів.

Середня щільність залягання конкрецій на перспективних ділянках доходить до 10 кг на 1 м3 площі дна.

За орієнтовними підрахунками рентабельний видобуток може бути забезпечений підприємством, яке щорічно виробляє 3 млн. тон сухих конкрецій.

Виявлення та освоєння родовищ твердих корисних копалин, особливо у відкритих частинах Світового океану, стикається з відсутністю досвіду ведення морських гірничих робіт.

Недостатня ефективність морських гірських розробок, які здійснюються засобами традиційної техніки, застосовуваної в континентальних умовах, є головною перешкодою на шляху розгортання морського гірничого виробництва.

Аналіз світового досвіду морських гірничих робіт, сучасних технічних засобів і технологій, тенденцій їх удосконалення є актуальною задачею.

Посилання на основну публікацію