Відносини Китаю з Індією

Після короткочасного періоду «братства» Китаю і Індії відносини двох країн перейшли в стадію розбіжностей в 1959 році. У 1962 році відбулися прикордонні зіткнення збройних сил двох країн, в яких Індія зазнала поразки, але прикордонне питання вирішене не був. Хоча офіційного розриву відносин не було, рівень дипломатичних відносин був знижений, а в період індійсько-пакистанських конфліктів 1965 і 1 971 роках існувала реальна можливість вступу КНР у війну проти Індії.

У повному обсязі дипломатичні відносини Індії та КНР були відновлені в 1976 році, почався повільний процес їх нормалізації. Однак діалог був утруднений прикордонними спорами, ситуацією в прігималайських районі, зближенням КНР з Пакистаном, а також взаємними звинуваченнями в підтримці сепаратизму в прикордонних районах.

У 1988 році відбувся перший після майже 30-річної перерви контакт на найвищому рівні. У 1990-х роках такі контакти стали проводитися на регулярній основі. Були підписані спрямовані на створення атмосфери довіри угоди про підтримку миру і порядку в прикордонних районах уздовж лінії контролю.

У 1998 році після випробування Індією ядерної зброї відносини між двома країнами вступили в короткострокову смугу кризи в зв’язку з заявою Делі, що Китай є головною загрозою для країни. Однак уже в 1999 році було зроблено спільну заяву про усунення розбіжностей, була досягнута домовленість про створення механізму щодо забезпечення безпеки. У період косовської кризи 1999 року став очевидна близькість позицій Делі і Пекіна з питань становлення нового світового порядку, застосування сили і переважання в світі впливу Заходу. Також фактором зближення стала загальна проблема терористичної активності (в Кашмірі і СУАР).

Серед основних розбіжностей, властивих сучасним відносинам Пекіна і Делі, можна виділити наступні. По-перше, це стурбованість КНР у зв’язку з прагненням Індії вступити в ядерний клуб. По-друге, має місце суперництво двох країн в Індійському океані, точніше, в районі Бенгальської протоки. З початку 1980-х років Індія приступила до програми будівництва великого океанського флоту. КНР почала аналогічну програму набагато раніше, і сьогодні кількість підводних і надводних бойових суден у Індії в 10-12 разів менше. Однак Китай не має прямого виходу в Індійський океан, який, втім, може бути надано М’янмою (Бірмою). По-третє, подразнюючу дію на відносини КНР – Індії надає цілий комплекс проблем, пов’язаних з Пакистаном, традиційним антагоністом Індії. У 1999 році Пекін поряд з Вашингтоном виконував роль стабілізатора, що фактично означало посилення КНР в регіоні Південної Азії. По-четверте, індійсько-китайські відносини були ускладнені еміграцією в Індію Далай-лами в 1959 році і Кармапа-лами в 2000 році. Проте, в цілому, відносини КНР і Індії сьогодні розвиваються динамічно.

Посилання на основну публікацію