Велике князівство Литовське: коротко

У середині XIII століття на території сучасної Литви було утворено перше державне утворення литовського народу – Велике князівство Литовське на чолі з великим князем Міндовґом. У 1236 році литовці, розгромивши тевтонських рицарів при Шяуляє, відстояли свою незалежність. У 1323 році князь Гедемінас заснував місто Вільно (Вільнюс). У XIV столітті Велике князівство Литовське стало одним з центрів об’єднання слов’янських земель. Після перемоги князя Ольгерда над татарами в 1362 році до складу князівства увійшов Київ. Більшість населення і знаті князівства було слов’янським, офіційною мовою була діалект російської.

У 1385 році в результаті укладення Кревського договору великий князь Литви Ягайло одружився на спадкоємиці польського трону і став королем Польщі, залишивши за собою титул великого князя Литовського. Однією з умов унії було прийняття князем католицтва, яке знайшло тут статус державної релігії. Так оформилася особиста унія, що сприяла суттєвому розширенню впливу Польщі в Литві і поступового поглинання литовської державності польської. Люблінська унія 1569 року по суті завершила цей процес і сприяла злиттю польських і литовських державних інститутів (зокрема, з утворенням єдиної сейму), хоча за Литвою зберігалося право на власний адміністративно-правової та господарський механізм.

Нова держава – Річ Посполита – активно сприяло переходу в католицтво православного населення на входили до складу Литви та Польщі українських і білоруських землях. Згідно Брестської церковної унії 1596 року, Православна церква в Польщі визнала верховенство Папи Римського, зберігаючи при цьому православні обряди і здійснюючи богослужіння на церковно-слов’янською мовою. Брестська унія сприяла розколу Православної церкви України і Білорусії, викликала опір з боку селян, козаків, частини духовенства і православної шляхти, що створювало загрозу внутрішнього розпорядку.

Посилання на основну публікацію