Урбанізація як світовий та просторовий процес

Темпи урбанізації неоднакові в різних країнах. Наприклад, США в цьому відношенні значно випередили світ в цілому. У 1800 р в містах проживало 5% населення країни, в 1970 р частка міських жителів досягла 70%, а до 2000 р – 80%.
Чи можна виявити щось спільне в темпах урбанізації різних країн? Для цього потрібно використовувати S-подібну криву урбанізації, що відноситься до розряду логістичних кривих. Повільні темпи зростання на початку XIX ст. змінюються крутим їх підйомом в другій половині цього століття, після чого настає поступове зниження темпів.
Які сили підтримують сучасний швидкий ріст міст в усьому світі? Якщо залишити осторонь природний приріст вже існуючого населення міст, то перед нами постає важкий і спантеличуючий питання: чому люди все наполегливіше прагнуть скупчилися в настільки щільну масу, що навколишнє середовище вже не може гармонійно задовольняти життєві потреби? Більшість великих міст країни знаходиться в лещатах найгостріших соціальних проблем, пов’язаних зі зростанням злочинності, наркоманією, зубожінням і збільшується забрудненням середовища. Загалом, мабуть, чим більше місто, тим серйозніше ці проблеми. Але зі збільшенням розмірів міста зростає і економічна віддача (якщо мірою її вважати середній дохід на одного жителя).

Процес урбанізації продовжує поглиблюватися, тому що вигоди, які дає концентрація населення, значно перевищують її витрати. Урбаністична концентрація (один з фундаментальних ознак міста) – висока концентрація різних об’єктів та видів діяльності і пов’язаного з ним населення на обмеженій території. Головний виграш від концентрації людей в містах проявляється у так званій агломераційної економії (agglomeration economy) – економії, яка породжується обслуговуванням зростаючого ринку збуту в межах невеликої компактної території. Економія масштабу веде до зниження витрат на випуск одиниці продукції, а територіальна близькість покупців і продавців в містах зменшує транспортні витрати.
Відомий вислів А. Сміта, що спеціалізація залежить від розмірів ринку, наочно реалізується в сучасному місті. Дослідивши потоки інформації всередині міста, географи розкрили зв’язки між крайнім ступенем спеціалізації і винятково високою комунікабельністю. Стійке існування чітко спеціалізованих службово-ділових комплексів знаходиться в прямій залежності від наявності безпосередніх контактів та інших форм передачі інформації та обміну нею. Активність кожної особистості залежить тут від легкості спілкування з іншими особами, а дії груп людей зливаються в цілий комплекс спеціалізованих видів діяльності.
Одним з основних чинників зростання міст служать доцентрові сили агломераційної економії. Однак обумовлені ними вигоди не зростають безмежно разом зі збільшенням розмірів міста. Може настати момент, коли в результаті зростання міста сировину і готову продукцію доведеться перевозити на настільки значні відстані, що збільшуються транспортні витрати перекриють виграш, який дають більш низькі витрати виробництва. Скупченість у містах буде постійно збільшуватися, внутрішні транспортні витрати рости, а населення піддаватися всі більшої небезпеки захворювання інфекційними хворобами; крім того, загальні умови життя можуть погіршитися через зростання злочинності. Всі ці фактори породжують відцентрові сили, які прагнуть зупинити процес концентрації і зменшити щільність населення.
Експортну базу міста, як і країни в цілому, створюють ті види діяльності, які дозволяють реалізувати товари або послуги або інвестувати капітали поза його безпосередніх кордонів. У зв’язку з цим такі види діяльності називають базовими. Хоча у міст немає настільки ж чітких меж, як у держав, можна подумки скласти для них баланс торгівлі, тобто ввезення та вивезення продукції. Для характеристики відносини числа робочих місць в експортному секторі економіки міста до всієї його чисельності населення географи використовують індекс базової зайнятості (urban base ratio). Якщо з 60 тис. Чоловік, що проживають в місті, 10 тис. Працює в експортному секторі, то індекс базової зайнятості буде дорівнює 1/6.
Існують обмежувачі, які контролюють чисельність осіб в сферах домашнього господарства і послуг.
Зональний обмежувач лімітує чисельність, встановлюючи верхню межу щільності населення, на будь даній території всередині міста; після досягнення цього порогу нове житлове будівництво або розширення підприємств у сфері послуг мають бути перенесені на нове місце. Пороговий обмежувач обумовлює той мінімальний рівень попиту, вимірюваний чисельністю людей в домашньому секторі, при якому може виникнути певне підприємство обслуговування (наприклад лікарня).
Урбанізація як просторовий процес. Географів особливо цікавить роль процесу урбанізації в зміні ступеня доступності. Ефект агломераційної економії проявляється в умовах не тільки великого, а й легкодоступного ринку. За останні 200 років, протягом яких світовий рівень урбанізації зріс в 10 разів, час, що витрачається на пересування, і транспортні витрати фактично скоротилися в ще більшій мірі. Розглянемо, як відображається підвищення ступеня доступності на міжміському і внутрішньоміському рівнях.
Зближення міст (імплозія). Запозичивши відповідний термін у астронома Ф. Хойл, можна назвати цей диференційований процес відносного стиснення простору Імплозія міст. Оскільки великі міста зближуються (конвергируют) швидше дрібних, відбувається як би відносне віддалення (дивергенція) великих і дрібних міст. Швидкість і самоусілівающійся характер просторової імплозіі є основними факторами сучасного швидкого зростання великих міст. Ф. Форер простежив імплозію новозеландських міст за останні 30 років. Грунтуючись на зміні часу польоту між окремими містами, він зумів нанести на карту мінливу структуру Нової Зеландії; при цьому з’ясувалося, що більш великі міста зблизилися, а дрібні виявилися ніби відтиснутими. На фореровскіх картах часових залежностей для південної частини Тихого океану відображена і зовсім курйозна ситуація: найбільший австралійський місто Сідней виявився розташованим до найбільшому місту Новій Зеландії Окленду ближче, ніж багато малих новозеландські міста.
Просторові форми контактів. Шведські вчені Т. Хёгерстранд, Г. Торнквист та ін. Підійшли до процесу урбанізації з іншого боку. Вони звернули увагу на зростаючу протягом XX в. роль четвертинного сектора в структурі зростання міст.
Незважаючи на розвиток усіх видів телекомунікацій, в цьому секторі як і раніше відчувається необхідність в безпосередніх особистих контактах. Так, при складанні програм наукових досліджень часто виникає потреба в невимушених, що не скутих рамками офіційності зустрічах фахівців. Відзначимо, що такі зустрічі, як правило, відбуваються як би випадково, не в строго встановлені дні, а число і склад їх учасників не постійні.
У цих умовах легкість зв’язки між містами набуває вирішального значення. Детально проаналізувавши записи бізнесменів про майбутні ділових зустрічах, географи змогли: а) простежити ступінь взаємозв’язку різних галузей промисловості та видів діяльності, що мають різне географічне місце розташування; б) проранжувати міста за ступенем їх перевагу для здійснення контактів (шкала контактабельності). Зіставлення числа поїздок і числа контактів з урахуванням пов’язаних з ними витрат дозволило виявити дуже детальну порайонно картину досліджуваного явища. Якщо найбільш “контактабельному” місту країни – її столиці Москві – приписати індекс 100 за шкалою перевагу контактів, то можна порівняти за цим показником та інші міста. Виявляється, що деякі менш великі міста в безпосередній близькості до Москви мають індекси від 80 до 90; для Санкт-Петербурга – другого за значущістю міста – він дорівнює 78. Найменш “контактабельни” окремі міста Далекого Сходу і Сибіру, ??їм можна присвоїти індекс 36.
Багаторазові повторні дослідження дозволяють скласти карти змін доступності міст в часі і таким чином передбачити імплозіі міст.

Посилання на основну публікацію