1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Географія
  3. Українські економікогеографи

Українські економікогеографи

Природні багатства, населення, культура, побут і духовність українського народу завжди цікавили багатьох учених, державних діячів, служителів церкви.

Павло Чубинський (1839-1884). Автор національного та державного гімну «Ще не вмерла УкраТна». Один із засновників Українського географічного товариства (1873). На рубежі 60-70-х років XIX століття очолював експедицію в Південно-Західну Україну, результатом якої стало семитомне дослідження «Праці зтнографіческо-статистично-кою експедиції в Західно-Руський край», в якому описано особливості географії населення, побуту, культури, господарської діяльності північно-західній частині України, особливо Поділля, Волині та Полісся.

Нагороджений золотими медалями географічного товариства. Похований біля Києва.

Степан Рудницький (1877-1937) – основоположник української наукової географії та картографії. Опублікував більше 150 наукових праць.

Головні праці: «Коротка географія України. Антропогену-ографія ». 1914. «Основи землезнавства України. Антро-погеографія ». 1926.

Написав кілька шкільних підручників.

Академік АН України, дійсний член Наукового товариства ім. Шевченка у Львові. В’язень Гулагу, де і загинув у 1937 році.
Костянтин Воблий (1876-1947) – український еконо-мікогеограф, економіст. Опублікував більше 200 наукових робіт. У 1919 році видав книгу «Економічна географія України». Вивчав проблеми «великого Дніпра», природні ресурси, розвиток і розміщення металургійної, текстильної, цукрової промисловості. Провів економічне районування нашої держави, вивчав проблеми Криму, Закарпаття, Галичини. Працював у комісії, яка встановлювала межі Західної України.

Володимир Кубійович (1900-1985) – український географ, демограф і картограф, автор багатьох праць з соціально-економічної географії України. Багато уваги приділяв етнографії, особливо Галичини, Закарпаття, Волині, Підляшшя.

Основні праці: «Атлас України і суміжних земель» (1937), «Географія українських і суміжних земель» (1938). У післявоєнний період, живучи у Франції, організував видання «Енциклопедії українознавства» – 13 томів. Видав ряд карт України.

Олексій Діброва (1904-1973) – відомий український географ, автор багатьох книг, в тому числі шкільних підручників з географії України, фундатор наукової школи українських зкономікогеографов. Займався економічним районуванням України (виділив 6 районів), досліджував окремі регіони – Донбас, Київщину, Закарпаття. Брав участь у підготовці та виданні географічних карт і атласів.

Максим Паламарчук (1916-2000) – відомий український економікогеограф і економіст. Автор понад 300 наукових робіт, більшість яких представляють цінність для географічної науки. Одним з перших в Україні почав дослідження з проблем формування та територіальної організації агропромислових комплексів. Автор першого підручника «Українська РСР» (економіко-географічна характеристика), а також книг «Агропромисловий комплекс Української РСР», «Географія мінеральних ресурсів Української РСР». Максим Мартинович Паламарчук нагороджений орденом «За заслуги» III ступеня.

ПОДІЛИТИСЯ: