Участь Молдови в міжнародних організаціях

Молдова є членом ООН (з 1992 року) і ряду її спеціалізованих організацій (ЮНЕСКО, ЮНІДО, ВООЗ, ФАО, МФСР, МОП, ІКАО, МСЕ, ВПС, ВОІВ, ВМО, МАГАТЕ, МБРР, МФК, МВФ, МАР та інших), ОБСЄ (з 1992 року), РЄ (з 1995 року), Інтерпол, СОТ (з 2001 року), СНД (з 1994 року), ГУАМ, ОЧЕС та інших.

Згідно з конституцією 1994 року, Республіка Молдова зберігає постійний нейтралітет, у зовнішній політиці дотримується принципу суверенної рівності держав, незастосування сили або її загрози, невтручання у внутрішні справи інших країн. Зовнішня політика Молдови в останні роки націлена на забезпечення умов відновлення територіальної цілісності країни (тобто вирішення придністровського конфлікту). Її довгострокова стратегічна мета – інтеграція до європейських структур, членство в ЄС.

На початковому етапі незалежності Молдова робила основний упор на зближення (аж до можливого створення єдиної держави) з Румунією, яка стала першою країною, з якої незалежна Молдавія встановила дипломатичні відносини. Для цих цілей була створена Національна рада возз’єднання, в якому брали участь румунські та молдавські парламентарі. Однак, як показали результати всенародного референдуму в березні 1994 року, ідея возз’єднання (реінтеграції) з Румунією користується стійкою підтримкою не більше 8-10% населення. Магістральним курсом для офіційного Кишинева з середини 1990-х років стало зміцнення суверенітету і незалежності країни. Багато в чому саме з цієї причини робота над базовим договором (про дружбу і співробітництво) між двома країнами, ускладнена позицією Румунії (неодноразово на вищому рівні Молдавія позначалася як «колишня провінція», Румунія не визнає існування окремого молдавської мови), йде вже не один рік (з 1997 року з перервами). Відносини з Румунією ускладнилися в квітні 2009 року після звинувачень з боку президента В. Вороніна в тому, що за заворушеннями в Кішінёе стояла ця країна.

Поряд з Румунією, співпраця з якою має стратегічний характер, особлива увага Молдова приділяє Україні як стратегічного партнера. У 1992 році двома державами було підписано договір про дружбу і співробітництво, угоду з прикордонних питань – в 1999 році (ратифіковано молдавським парламентом в кінці 2000 року). У 2005 році влада України висунули власну ініціативу з питання придністровського врегулювання, яка була прийнята офіційним Кишиневом і ОБСЄ ( «план Ющенка»).

У грудні 1995 року Молдова підписала угоду з США про співробітництво у військовій галузі. Роком раніше, в 1994 році, вона стала учасником програми НАТО «Партнерство заради миру». У 2006 році вступив в силу Індивідуальний план співпраці з НАТО, згідно з яким взаємодія з цією організацією значно розширюється. Планується впровадження стандартів НАТО в ході реформування і модернізації збройних сил. Навпаки, Молдавія, посилаючись на закріплений в її конституції принцип нейтралітету, стримано підходить до розвитку контактів з Росією по лінії силових відомств, утримується від участі в багатосторонніх формах співробітництва в цій галузі в рамках СНД.

З самого початку членства в СНД (молдавський парламент ратифікував цей акт 8 квітня 1994 роки) офіційний Кишинів підтримував (частково) економічну інтеграцію його учасників, всіляко відкидаючи ініціативи щодо поглиблення політичного і військового співробітництва.

У 1997 році Молдова приєдналася до Грузії, Україні, Азербайджану, що сформували ГУАМ (Організація за демократію та економічний розвиток; в 1999 році в організацію вступив Узбекистан, але покинув її в 2005 році). Ця організація намагається розширитися і трансформуватися в політичний блок з просування демократичних реформ в колишніх республіках СРСР, в першу чергу в Білорусії.

Дипломатичні відносини між Україною та Російською Федерацією і Республікою Молдова були встановлені у квітні 1992 року (взаємне визнання один одного як незалежних держав мало місце в грудні 1991 рік).

Посилання на основну публікацію