Участь Латвії в міжнародних організаціях

Латвія є членом ООН (з 1991 року) і ряду її спеціалізованих організацій (ЮНЕСКО, ВООЗ, ФАО, МОП, ІКАО, МСЕ, ВПС, ВОІВ, ВМО, МАГАТЕ, МБРР, МФК, МВФ, МАР та інших), ОБСЄ, РЄ, СОТ, ЄБРР, СГБМ, Інтерполу та інше.

У квітні 2004 року Латвія приєдналася до Північноатлантичного альянсу, а в травні 2004 року – до ЄС. Латвія стала учасником Шенгенської зони і в даний час головним завданням на європейському напрямку бачить приєднання до зони євро.

Латвія прагне до повноцінного використання можливостей, одержуваних країною від членства в ЄС і НАТО. Головним європейським партнером Латвії є Німеччина. Інтенсивні політичні та економічні контакти країна підтримує з Великобританією, Швецією, Фінляндією.

Велике значення в Латвії надається розвитку співпраці трьох балтійських держав між собою, а також з п’ятьма країнами Північної Європи за формулою «вісімки» (з 1992 року) і з Німеччиною за формулою «3 + 1».

Регіональне взаємодія здійснюється за допомогою таких структур, як Рада держав Балтійського моря, Балтійський форум розвитку, Балтійська асамблея, Балтійський рада міністрів.

У форматі «8 + 1» здійснюється співпраця з США (Pine Initiative), яке є допоміжним інструментом (в основному в якості черговий майданчик для переговорів) для розвитку євроатлантичних зв’язків. Метою взаємодії зі Сполученими Штатами є будівництво загальної зони стабільності і безпеки, де підтримка сусідніх держав сприяє і захисту національних інтересів, причому в поняття безпеки включається не тільки військово-політична, але й економічна, гуманітарна та екологічна проблематика.

Останнім часом посилився інтерес до встановлення більш тісного співробітництва з Казахстаном, Туркменістаном, Узбекистаном в розрахунку на те, що ці середньоазіатські республіки скористаються транспортними можливостями Латвії для просування своїх вуглеводневих ресурсів на Захід.

Відносини між Росією і Латвією розвиваються нерівно. Головна проблема – значне число «негромадян», більшу частину (71% в 2007 році) яких становлять росіяни (42,7% проживають у Латвії росіян не мають громадянства).

Росія неодноразово заявляла про свій намір домогтися визнання російської мови державною в Латвії. У 2007 році латвійська влада заявили, що російська мова може бути визнана тільки в якості мови національної меншини, причому мова йшла про російською мовою в архаїчному варіанті, використовуваному старообрядницької громадою, яка, на думку керівництва країни, проживає в Латвії досить тривалий час і тому може бути визнана меншістю (на відміну від основної маси російськомовного населення).

Періодично озвучується латвійськими політиками намір домагатися від Росії компенсацій за період «радянської окупації 1944-1991 років» викликає у російської сторони, як правило, різку реакцію.

Відзначається розбіжність позицій двох країн в питанні забезпечення регіональної безпеки в контексті розширення НАТО.

Довгий час двосторонні відносини ускладнювала і неврегульована проблема прикордонного розмежування. Частина латвійського політичного істеблішменту виступала за включення в текст нового договору про кордон з Росією згадки про російсько-латвійському мирному договорі 1920 року, згідно з яким до Латвії переходив місто Питалово (латвійський Абрене) з прилеглим районом (в 1945 році включений до складу Псковської області). Незважаючи на це, в 2007 році новий договір був ратифікований Росією і Латвією без подібних згадок.

Російсько-латвійські політичні контакти носять обмежений характер.

Товарообіг між Росією і Латвією в 2006 році склав 1,455 мільярда доларів США (експорт Росії – 918 мільйонів доларів США, імпорт – 537 мільйонів). У російському експорті до Латвії переважають мінеральні ресурси (паливно-енергетичні), метал, деревина. В імпорті з Латвії переважають машини та електрообладнання, продовольчі товари та хімікати. Суттєве значення для економіки Латвії має транзит російських товарів, в першу чергу нафти і нафтопродуктів через латвійські порти.

Після відкриття нафтового терміналу в Приморську обсяги транзиту російської нафти через Латвію скоротилися.

Посилання на основну публікацію