У глобальному потеплінні винна людина

Використовуючи новий підхід, що не залежить від широко застосовуваних комп’ютерних симуляцій, Лавджой переконливо демонструє, що глобальне потепління не випадково: воно практично однозначно викликано людською діяльністю.

Глобальне потепління (або, якщо точніше, глобальна зміна клімату) – реальність. Сам по собі цей факт вже нікого не дивує. Але «екологічні скептики» до сих пір ставлять під сумнів внесок людини в цей процес. На їхню думку, зміни клімату – цілком природні коливання глобальних температур, а людина і парникові викиди мало впливають на ці процеси.

Скептикам заперечують опоненти – екологи і «зелені». Але аж до сьогоднішнього дня всі їхні аргументи будувалися на теоретичному моделюванні клімату і парникового ефекту.

Нове дослідження використовує принципово інший підхід: аналізуючи історичні дані про температури і порівнюючи їх з динамікою розвитку людства, канадський вчений Шон Лавджой статистично показує, що навіть при самому оптимістичному сценарії ймовірність «випадкового» зміни клімату – менше одного відсотка. Швидше за все, як стверджує Лавджой, ця ймовірність ще менше – близько однієї тисячної. Таким чином, робота Лавджоя фактично виключає гіпотезу «нормальних коливань температури» математичними методами.

Сучасні кліматологи базують свої теорії на так званих Моделях загальної циркуляції – математичних системах опису атмосфери і океану, заснованих на відомих законах фізики і хімії. По суті справи, МОЦ – це математичні моделі Землі. Ставити експерименти на єдиною наявною у нас планеті – не найкраща ідея, тому найбільш прийнятним варіантом вважаються такі «симулятори», з якими можна експериментувати як заманеться.

Виміряти точну зміст парникових газів в атмосфері непросто навіть сьогодні, не кажучи вже про якісь історичних показниках. Це істотно ускладнює кліматичні дослідження. Кліматологи, що використовують МОЦ, узагалі не оцінюють кількість вуглекислого газу в атмосфері – вони всього лише намагаються встановити, що станеться, якщо це невідома кількість буде тим чи іншим.

В результаті, не дивлячись на те, що теоретично парниковий ефект був обґрунтований ще в кінці XIX століття, його практичне значення неоднозначна досі. «Песимісти» – до них відносяться дуже багато вчених – вважають, що роль антропогенного вуглекислого газу в спостережуваному потепління доведена. «Оптимісти», які не бажають будь-яким чином обмежувати промисловість і сільське господарство (основні джерела парникових викидів), не згодні. На їхню думку, комп’ютерні моделі – занадто хисткий аргумент для таких рішучих і дорогих дій.

У своїй статті Шон Лавджой не соромиться свого роздратування «еко-скептиками». «Використання МОЦ, – пише Лавджой, – має неприємний побічний ефект: воно дає скептикам можливість заперечувати антропогенну природу зміни клімату».

При цьому Лавджой нарікає, що до сих пір не проводився простий і очевидний аналіз: статистичне тестування гіпотези про «природні флуктуації» клімату до і після індустріальної революції.

У своїй роботі канадський фізик вирішив провести саме такий аналіз без використання всюдисущих МОЦ. В якості грубої заходи «індустріалізації» Лавджой прийняв промислові викиди вуглекислого газу – хоча на клімат можуть впливати і інші гази і аерозолі, динаміка виробництва CO2 добре описує їх зміни в часі. Для оцінки ж температур в масштабах століть використовувалися більш складні багатофакторні показники, що враховують, наприклад, товщину річних кілець дерев і аналіз осадових порід в водоймах.

Проаналізувавши ці дані з використанням статистичних методів, Лавджой уклав: температурна динаміка з 1880-х років змінилася настільки різко, що з імовірністю 99% (а швидше за все, і все 99,9%) така зміна не випадково.

Сама по собі робота Лавджоя ніяк не доводить, що саме людською діяльністю пояснюється різка зміна клімату останніх півтора століття. Але його дані вбивають цвях в труну головного аргументу скептиків глобального потепління: штучність комп’ютерних моделей, тобто МОЦ.

Пророцтва, такі зі статті канадського вченого, разюче близькі до прогнозів тих самих комп’ютерних моделей. Лавджой тільки на основі аналізу історичних даних передбачає, що подвоєння вуглекислого газу в атмосфері підвищує глобальну температуру на 2,5-4,2 градуса. За даними Міжурядової групи експертів зі зміни клімату (International Panel of Climate Change Experts, IPCC) така зміна розігріє планету на 1,5-4,5 градуса.

Мабуть, заперечення глобального потепління – і ролі людини в цьому процесі – в науковому співтоваристві набуває все більш маргінальний статус.

Посилання на основну публікацію