Тунелі в Альпах

Рельєф зарубіжної Європи, незважаючи на гористість значній частині території і сильну изрезанность берегів, не створює нездоланних перешкод для транспортного будівництва. Люди давно вже навчилися використовувати для цієї мети міжгірські проходи («ворота»), а затоки, протоки і моря долати за допомогою поромних переправ. Наприклад, головний транспортний «коридор» меридіонального напрямку в Східній Європі проходить через так звані Моравские ворота – між Карпатами і Судетамі. А поромних переправ найбільше в Ла-Манші, Північному і Балтійському морях. Вони з’єднують порти Франції та Великобританії, Данії та Швеції, ФРН та Швеції, Польщі та Данії, Польщі та Швеції, Польщі та Фінляндії, Естонії та Фінляндії. Проте і в зарубіжній Європі є один район, транспортне будівництво в якому можливо тільки за допомогою тунелів, – це Альпи.

Гірська система Альп довгий час була майже непереборною перешкодою на шляхах між Північною і Південною Європою. Потім стали використовувати найбільш зручно розташовані і доступні перевали – Бреннерскій (1371 м), Сен-Готардский (2108 м), Великий Сен-Бернар (2469 м). Згадаймо, що Суворов під час знаменитого швейцарського походу 1799 штурмував Сен-Готард, а Наполеон в наступному році пройшов зі своєю армією до Італії через Великий Сен-Бернар. Будівництво тунелів в Альпах почалося ще наприкінці XIX в. і триває до наших днів. Короткі відомості про ці тунелях представлені в таблиці 14.

Спільний аналіз таблиці 14 і малюнка 34 дозволяє зробити наступні висновки. У період бурхливого залізничного будівництва в Європі, що припав на кінець XIX – початок XX в., Перші залізничні тунелі в Альпах дозволили відкрити наскрізний рух між Німеччиною та Італією (Сен-Готард, Арльберг, Тауерн), Францією та Італією (Симплон, Летчберг). Тоді ж було відкрито залізничний шлях через Бреннерскій перевал на кордоні Австрії та Італії – єдиний, який використовується до наших днів по «бестуннельной технології». Потім були споруджені залізничні тунелі на кордонах Франції та Італії, Австрії та Югославії. А в 1960-х рр.. почалося спорудження автодорожніх тунелів на шляхах між Францією та Італією (Великий Сен-Бернар, Монблан) і між ФРН та Італією (Сен-Готард, Сан-Бернардіно, Фельбертауерн).

Сен-Готард – найбільший і сучасний автодорожній тунель в Альпах. Будівництво його почалося в 1969 р. і було закінчено в 1976 р., а відкриття відбулося в 1980 р. Пробивали цей тунель під масивом Сен-Готард одночасно і з півночі, і з півдня. Обладнаний він за останнім словом техніки: через певні інтервали зроблені бічні площадки для відпочинку, траса забезпечена (втім, цей сервіс є і на всіх автострадах) телефонним зв’язком, за положенням на ній «спостерігають» встановлені через кожні 250 м телевізійні камери, причому вся апаратура функціонує автоматично, повідомляючи необхідні відомості на пульт управління. Щогодини по тунелю проходять близько 2000 автомобілів.
Нові автомобільні тунелі в Альпах, використовувані як для пасажирських, так і для вантажних перевезень (автопоїзда), значно поліпшили ситуацію на трансальпійські транспортних маршрутах. Однак з урахуванням того, що і туристські потоки продовжують швидко збільшуватися, і перевезення вантажів у найближчі 15-20 років можуть, як вважають, зрости (у 1995 р. вони склали 130млнт), транспортна політика альпійських країн в 1990-і рр.. зазнала деяких змін. Головна її мета полягає в перекладі частини вантажів (а можливо, і пасажирів) з автомобільного на залізничний транспорт. Ця політика враховує також проекти розширення міжнародної мережі високошвидкісних залізничних магістралей, про які йшлося вище.

Дійсно, досі складається єдина мережа таких магістралей складається ніби з двох роздільних частин. Одну її частину утворюють високошвидкісні дороги Франції, Німеччини, країн Бенілюксу та Великобританії, а іншу – такі ж дороги Альпійських країн-Швейцарії та Австрії та заальпійской Італії. Звичайно, досить численні залізні дороги є і в Альпах. Але вони поки не пристосовані для швидкісного руху поїздів; в результаті шлях від Мілана, наприклад, до Базеля займає 5 ч.
Все це пояснює, чому останнім часом і в Швейцарії, і в Австрії стали розробляти нові великомасштабні проекти трансальпійські залізничних переходів.

У Швейцарії це насамперед проект під назвою «Альпійський транзит», що передбачає реконструкцію Сен-Готардського, Летчбергского і Симплонский тунелів для переведення частини вантажопотоків з Середньої до Південної Європи з автомобільних на залізниці. Велика програма будівництва на ділянці Сен-Готард передбачає спорудження нового тунелю Сен-Готард і додаткового тунелю Монт-Сенера (13 км), що має привести до перетворення нинішнього двоколійного шляху в четирехколейний. У свою чергу, спорудження нового тунелю Летчберг дозволить дещо розвантажити тунель Сен-Готард і забезпечити човникові залізничні перевезення вантажних автомобілів з причепами. Будівництво нового Летчбергского тунелю під Бернськімі Альпами було закінчено в 2007 р. Новий тунель проходить приблизно по тій же трасі, що і старий тунель 1913 р., але глибше її. При довжині 34,5 км він став найдовшим материковим тунелем у світі.
В Австрії також існує проект розвантаження головної Трансальпійської артерії, що проходить через Бреннерскій перевал, за допомогою споруди воістину грандіозного тунелю довжиною 55 км, який прорізав би перевал від Інсбрука до Бріксен і сприяв би різкого збільшення перевезень на лінії Мюнхен – Верона – Болонья. Поки на цій ділянці можуть проходити 80-90 потягів на добу, а після введення в лад тунелю його пропускна спроможність зросте до 400 складів. Однак цей проект зустрічає і заперечення, насамперед у зв’язку з можливим збільшенням загрози навколишньому середовищу. У стадії проектування знаходиться також новий залізничний перехід Мон-Сені між Францією та Італією на високошвидкісної магістралі Ліон – Турин із загальним числом тунелів 46, з яких найдовший буде протяжністю 52 км.

Посилання на основну публікацію