Трудові ресурси та їх використання

Поняття»трудові ресурси»об’єднує всіх людей, що знаходяться в працездатному віці (за вирахуванням інвалідів та інших людей, нездатних до праці), і працюючих людей старше і молодше працездатного віку. Іншими словами, до складу трудових ресурсів входять як працюючі люди, так і всі інші категорії людей в робочому віці (включаючи безробітних, домогосподарок, учнів і т. д., більшість яких потенційно працездатності). У міжнародній статистиці робочим вважається вік від 15 до 65 років.

За даними Міжнародної організації праці (МОП) на початок 90-х років, обчислення загальних масштабів трудових ресурсів світу виглядало наступним чином: населення в робочому віці (15-65 років)-3253 млн; непрацездатне населення в робочому віці (інваліди та інші)-165 млн; працюючі люди пенсійного віку-57 млн ; працюючі підлітки (10-14 років)-65 млн. Разом трудові ресурси світу становили 3212 млн чоловік або 61,2 % всього населення планети.

Для обчислення трудового потенціалу іноді використовується поняття»робочої сили»або економічно активного населення (ЕАН)-сума працюючих і бажаючих працювати, тобто зареєстрованих на біржі праці безробітних.

Трудові ресурси
Трудові ресурси

До ЕАН відноситься 2,8-3,0 млрд осіб або близько 45 % всього людства (57,5 % серед чоловіків і 32,3 %-серед жінок). Цей показник дуже сильно різниться по країнах. Якщо, наприклад, в Єгипті та Пакистані ЕАН становить тільки 27-28 % всього населення, то в Японії-53%. Низький показник ЕАН в арабських країнах пояснюється дуже незначною часткою працюючих жінок. У більшості економічно розвинених країн частка ЕАН у всьому населенні коливається в межах 45-49 %.

На сьогоднішній день загальна кількість безробітних у світі оцінюється в 120 млн осіб. При цьому ще близько 700 млн є частково безробітними (сезонні робітники, що працюють неповний робочий день). В кінці 90-х років питома вага безробітних у робочій силі становив у США в середньому 5 %, а в країнах Зап. Європи-9% (у Німеччині-8,8%, у Франції-12,4 %, в Іспанії-22,2 %). Як правило, рівень безробіття нижче у великих містах, де існує більш ємний і різноманітний ринок праці і, навпаки, найбільш високий в аграрних країнах.

Головна тенденція у розвитку структури зайнятості полягає в поступовому скороченні числа і частки працюючих у матеріальному виробництві-с / г та промисловості, і збільшенні зайнятих у невиробничій сфері.

Посилання на основну публікацію